Читати книгу - "Майбутній мій, Юлія Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мене надовго не вистачає. Немає часу на прелюдії. Я трахну її. Зараз. Прямо тут. І жорстко.
Вриваюся в Машку потужним поштовхом. Піддаюся вперед, заганяючи член по самі яйця.
Від моїх випадів у Маші підгинаються коліна, але я не дозволяю їй впасти. Однією рукою стискаю пружну сідницю, а другою хапаюся за довге волосся, відтягуючи його назад і намотуючи на кулак.
Прискорюю ритм, втовкмачуючи в дівчинку все глибше і швидше. Її спина покривається дрібними краплями поту, а я й сам відчуваю липку вологу на своєму лобі й не тільки
Маша на грані. Закопавшись обличчям у подушку, тихо стогне.
Я сам ходжу на межі. Ось-ось, але треба ще. Але спочатку задовольню свою дівчинку, я ще встигну.
Просовую руку у Маші між ніг і пальцями чіпаю набряклий клітор. Крихітка починає стогнати ще голосніше, і я розумію, що рухаюся в правильному напрямку.
Роблю кілька різких поштовхів, і Маша трясеться у потужному оргазмі. Її тіло пронизують солодкі спазми, але я не зупиняюся.
Їй це потрібне. Їй треба запам'ятати, що трахати так, як я, її ніхто не буде.
Її взагалі більше ніхто не трахатиме, окрім мене.
Від цих думок я рясно кінчаю, вчасно встигаючи дістати член з дівчинки. Злившись Машці на поперек, кайфую.
Моя. Тільки моя!
Через пару хвилин лежу на ліжку, намагаючись відновити дихання, що збилося. А Маша виходить із душу і кидається в мене вологим рушником.
– Ти забув про презерватив, Олеже. Чи спеціально це зробив? – свердлить мене поглядом крихітка.
– Я не ношу у кишенях гумки. Вибач, – знизую плечима.
Обтираюсь вологим рушником і надягаю боксери. Підходжу до Маші, щоб застебнути гачки на її бюстгальтері. Відкидаю волосся на одне плече і тягнуся рукою до застібок. Не втрачаю нагоди поцілувати ніжну шию. Вдихаю аромат дівчинки й розумію, що знову збуджуюсь.
Чорт...
– Я хотіла тобі сказати, але не встигла. Вибач, Олегу, але це був наш останній секс. Прощальний. Тобі треба навчитися тримати себе в руках, бо я виходжу заміж. Була рада знайомству, Олегу Миколайовичу, – вимовляє Маша, виливаючи на мою голову цяток крижаної води.
Перед очима з'являється пелена. Вона туманить розум, чому я хапаю Машу за плечі, боляче встромляючи пальцями в її ніжну шкіру.
– Маріє, не грай зі мною, мала. Ти не вийдеш за нього заміж, зрозуміла? Я твоєму столичному хрену зламаю всі ребра і втоплю в Чорному морі. Ти моя. Запам'ятай це добре. І не здумай не послухатися, інакше я когось покараю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майбутній мій, Юлія Бонд», після закриття браузера.