Читати книгу - "Лавандовий грудень, Горова Ольга"

Суботу Міла почала в піднесеному настрої: все складалося так, як вона хотіла. І кава смачною вийшла, і погода за вікном радувала, вражаючи зимовою красою засніженого парку. Вчорашній вечір та цілунки з Женею залишили в душі таке світле враження, що хотілося співати та пританцьовувати, а не буденно ходити по кімнаті.

Ще й Оксана майже з самого ранку у гості зазирнула на хвилину, почастувати сиром, який купила вчора.

– Дивись, у нас магазинчик недалеко відкрився. Там так здорово, нам дуже сподобалося, вирішила і тобі занести, здивувати, – з усмішкою поділилася сусідка, віддавши їй у руки невелику тарілку із частуванням.

Міла з подивом подивилася на сир:

– Ксеня, він синій якийсь. Весь. Це ж не пліснява. Так і має бути? – вона покрутила в руках тарілку.

– Ага, уяви, він з лавандою! – явно відчувши захоплення від її подиву, розсміялася Оксана.

– З лавандою? – тепер стало весело і Милі. – Ніколи сир із лавандою не пробувала. Мені мило нещодавно потрапило до рук з лавандою. А тут сир.

– Та в них купа різних незвичайностей: і з томатами, і з паприкою, і з чередою навіть. Вони самі цей сир готують, от і смаки усілякі, експериментальні. Ми вчора багато скуштували, а цей мені несподівано сподобався, – поділилася сусідка.

Мила вирішила ризикнути та взяла один шматочок. Обережно відкусила, боячись чомусь, що на язику присмак мила з'явиться. Проте ні. Понад те, незвичний смак їй навіть сподобався.

– Ой, а смачно! – Мила посміхнулася ширше і вже сміливіше доїла шматочок. – Хочеш кави? – запропонувала Оксані.

– Давай, – з радістю погодилася сусідка, зручніше влаштовуючись на високому стільці за імпровізованою барною стійкою, яка в Мілі заміняла кухонний стіл. – Поки чоловік удома у вихідні, я можу трохи розслабитися.

Мила з посмішкою поставила тарілку на стіл, увімкнула кавоварку та дістала ще й печиво до кави.

– У тебе настрій, дивлюся, сьогодні просто чудовий, – спостерігаючи за її веселим пересуванням по квартирі, помітила Оксана. – Не закохалася, часом? - жартівливо поцікавилася сусідка.

Не вперше, в принципі. Таке питання майже стало їх черговим жартом. Але вперше Міла задумливо завмерла посеред кімнати та трохи розгублено подивилася на подругу.

– Чесно кажучи, не знаю, – з цією ж розгубленістю хмикнула вона, викликавши явний інтерес з боку сусідки. – Але ось те, що зустріла людину, яка мені дуже сподобалася, і з якою мені неймовірно комфортно – це точно.

– Ух ти! – Оксана настільки пожвавішала, що навіть підвелася зі стільця і підійшла до неї. – Розповідай! Мені ж цікаво, – вона підморгнула.

І Міла відчула себе дуже легко. У принципі, справді не бачила причин не поділитися тим, що відбувалося в її житті. Та й погляд збоку, враховуючи, що у Мили тут і не було нікого близького, по суті, навряд чи завадить.

 Оксана просиділа в неї майже годину. Вони випили кави й з'їли весь сир, навіть не так на смак вже звертаючи увагу. Обох захопив предмет розмови. І схаменулися тільки тому, що чоловік Оксани, стурбований довгою відсутністю дружини, почав дзвонити їй на мобільний, вимагаючи повернутися в лоно сім'ї та провести з ним час. Розсміявшись, Міла підтримала вимогу чоловіка Оксани, подякувала за незвичайне частування, а ще більше, за розмову, яка покращила і так чудовий настрій. І, зачинивши за подругою двері, з натхненням взялася до роботи, включивши для настрою улюблену музичну збірку.

Але й цього разу довго займатись справами їй не довелось. Міла встигла сформувати та запакувати не більше чотирьох подарунків, коли її телефон заблимав прийнятим повідомленням.

"Привіт! Чим займаєшся?"

Питання від Жені у месенджері змусило її розсміятися, дарма що, що Міла сиділа в кімнаті одна.

"Привіт! Не повіриш, дегустувала сьогодні сир із лавандою ;-) Сусідка пригостила», – поділилася з ним своїм відкриттям.

«З лавандою? З квітами такими синіми?”

 Він навіть смайлів ніяких не додав, але Міла чомусь дуже явно уявила собі його подив. І вираз обличчя, який при цьому з'явився у Жені.

Так незвичайно, адже знає його зовсім недовго, а ось у голові картинка просто спалахнула.

«Так, із ними. Сир теж синій був ;-)»

«Ну ти ризикова людина, Міло, виявляється :-)»

Цього разу Женя прислав мордочку, що широко посміхалася.

«І як воно, смачно? Чи дивно більше?”

Міла посміхнулася до вух, геть-чисто забувши про подарунки, якими займалася, і повністю поринула в їхнє листування.

«Як не дивно, було смачно ;-)», – написала йому. – «Сама не очікувала.”

Майже уявила, як Женя весело хмикнув десь там, де він зараз перебуває, і трохи помітно похитав головою.

«Я б так не ризикував, напевно, мало, чого туди ще можуть напхати»

"Так я ж не перша куштувала, я після сусідки :-)", – заспокоїла його.

Він прислав їй кілька смайликів, що реготали, а у Мили в голові просто таки зазвучав звук сміху Жені. Веселого та доброго. Той неймовірно сподобався їй, якщо чесно.

«Гаразд, зрозумів. Врахую, що ти вважаєш за краще випробовувати найпідозріліше на інших ;-) Так, а зараз, чим зайнята?»

Схоже, йому було з нею так само цікаво "балакати", як і Мілі з ним. Не відписувався короткими фразами, перериваючи спілкування. І ні краплі не напружувало, що він пише, а не дзвонить. Напевно, їй так легше було триматися з ним відвертіше і чесніше відповідати. При телефонній розмові могла б і бентежитися почати, губитися.

То чим вона займалася? М-м-м… Довелося озирнутися, аби згадати.

«Працюю», – набрала відповідь Міла, раптом зрозумівши, що почала підспівувати пісні, яка зараз лунає в колонці.

"В суботу? 0_о», – смайлик Жені висловлював жах, напевно. — “ “Ти себе зовсім не бережеш, треба ж і відпочивати ;-)”

«Це мені каже людина, яка пообідати не встигає через роботу? :-)», – не залишилася Міла в боргу.