Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

* * *

Валерія

Це ж треба було з самого ранку натрапити на цього стурбованого нахабу! Ні, здається, життя напевно вирішило випробувати мене на міцність! Але я все одно не збираюся здаватися! Тільки ось… Чомусь у ніс прямо-таки в'ївся запах цього Слави… Такий… Чоловічий, чи що, по-хорошому?

Ну чому я не могла налетіти на когось іншого? У цьому універі мало студентів? І найголовніше, - руки чомусь досі тремтять, хоч лекція давно почалася! І взагалі - мені про інше треба думати, а я зовсім через нього не можу зосередитися на навчанні! От слухаю, і ніби нічого не чую! Чи це стрес вирішив проявитися саме сьогодні, а я чекала на нього вчора?

Сама себе смикаю, але нічого не можу з собою вдіяти, - очі якось самі по собі чомусь перестрибують з викладача на компашку, з якою сидить Бурін. Адже він красень, справді! Груди які широкі... А плечі! І це волосся, що падає на обличчя і постійно закриває одне око! А очі... Це взагалі окрема історія! Такі… чіпкі! От прямо дивишся, - і ніби тонеш... Ммммм... І руки... Великі сильні, впевнені руки, такі, як і повинні бути у справжнього чоловіка! І пам'ять сама собою підкидає спогад про те, якими ці руки можуть бути пристрасними… І ніжними…

Так, Рутковська, а ну зберись! Ти взагалі тут не за тим, щоб втрачати голову від різних там красенів! Та й взагалі, якщо ти не забула, цей красень намагався переспати з тобою, навіть і не познайомившись! Ну, хіба дізнатися про ім'я, - це справжнє знайомство? Людину треба спочатку добре взнати, час із нею якесь провести, поговорити, зрештою! І, якщо він так себе повів, то, значить, він нічим не кращий за інших, тих, кого цікавить у жінці тільки те, що в неї під спідницею! І ось через це ти вирішила профукати навчання? Все, не звертаю на нього уваги! Ось просто його немає! Немає і все! Зусиллям волі змушую себе все-таки перейти і прислухатися до лектора. Але що ж таке, його слова звучать просто, як шум, сенсу якого я взагалі не сприймаю! І ще ця компашка... Записки якісь... О, навіть романтика! Вірш? І пропозиція зустрінетися? З питанням якій музиці я віддаю перевагу? Хм... А він, здається, не такий безнадійний, як мені здалося з самого початку? Може, справа в тому, що ми не з того почали знайомство?

Я усміхаюся, уявляючи собі Буріна, схожого на брилу з кам'яних м'язів, що слухає класичну музику і виводить своєю величезною ручищею вірш. Але, на жаль, піднявши очі, натикаюсь на усмішку одного з його друзів. Ех, Лєра, Лєра, ось навіщо ти віддаєшся марним надіям? Хоча… Якщо у нього друзі все-таки здатні на нормальне залицяння, то, можливо, він теж не такий уже й поганий? Або вони так розважаються просто?

_______________