Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Усе! Жодних хлопців! Лекція та ще раз лекція! Бо я так пропущу в цьому житті все на світі!

- Привіт! - ближче до кінця пари поруч зі мною, як ні в чому не бувало, плюхнулася Поліна. - Ти як після вчорашнього? Нормально дісталася?

Що погано на новому місці, то це те, що не розберешся відразу, хто тобі друг, а хто - зовсім навпаки. І взагалі, хто нормальний, а від кого краще триматися подалі, обминаючи сто двадцять п'ятими дорогами. Ось, наприклад, цей же Бурін та його дружки. Начебто й захистив мене вчора, але з якою метою… І навіть тепер не зрозуміти, чи просто той блондин, який сидить з ним поруч, мені записочку відправив, чи вирішив сам спробувати те, що Буріну не вдалося? Може, вони там ставки роблять, хто перший новеньку в ліжко затягне! А що? Дуже може бути!

Ось і Поліна, як тут розбереш? Начебто й щиро мене вчора запросила, але не факт, що сама ж і не домовилася з Буріним, що мене йому підсуне. Ох, такого я натерпілася вже вдома, отже, плавали, знаємо. І поводиться так, як ні в чому не бувало!

- Поліна, ось ти мені скажи! – лекція все одно вже безнадійно втрачена. - Ти спеціально мене вчора з ним додому відправила? Знала ж, що чіплятиметься!

– Хто? - Здивувалася Поліна. - Бурін? Приставати? - І розреготалася, сховавши обличчя в долоні.

- Ось я не розумію, що тут кумедного? Я вчора, між іншим, думала, що відбиватися доведеться!

- Від Буріна? - і новий вибух здавленого сміху. - Та ти чого, Лерко, - Поліна вдосталь посміявшись, почала втирати сльози. - На нього дівки самі вішаються так, що це йому відбиватися доводиться! Так що тебе я відправила не просто з надійним супроводом, а ще й таким, за який тут половина дівчат побитися готові!

- Тобто ти хочеш сказати, що нічого такого не чекала?

- Ні звичайно! А Славко що, до тебе реально чіплявся?

– Реально! - шиплю я, роблячи страшні очі.

- Ну, навіть не знаю, що на нього найшло... Взагалі-то, він хлопець нормальний, тільки останнім часом у всієї їхньої компашки трішки дах під'їхав. Успіх, знаєш, голови закрутив. А тут ще й дівчата самі на шию вішаються... Я навіть сказала б, що не на шию, а на зовсім інші органи. Ось хлопців трошки і заносить. Але реально, я пірсинг свій ставлю на те, що жодної гидоти ніхто з них собі не дозволив би!

Може, й справді? Он як Ріммка вчора в'їлася через Буріна! А Поліна вчора діяла з найкращих спонукань?

- Ти вибач, якщо що. І, знаєш, давай сьогодні спробуємо повторити нашу спробу ближчого знайомства та вливання тебе в колектив.

- Знаєш, Поліна, мені якось і вчорашнього вистачило, - невдоволено бурчу я.

– Вчора нічник був. Та й ніхто б тобі там нічого не зробив! Милка б всю охорону на вуха підняла, просто Бурін встиг першим! Ну, а сьогодні я тобі пропоную просто посидіти у нас на квартирі. Чайку попити. Конспектами, знову ж таки, поділимося. Розповімо тобі, хто тут чимось дихає. Ну як ?

- І з чого б така щедрість? - нічого не можу з собою зробити. Після вчорашнього мені їй стало важко довіряти.

- Лєр, адже я рік тому і сама новенькою тут була. Перевелася із глибинки. Тож чудово знаю, яке це все. Ну, і ще я маю корисливий мотив! У нас із дівчатами сусідка по квартирі з'їхала. Тож якщо зійдемося характерами, ти могла б до нас переїхати.

- Зрозуміло, - ось тепер камінь із душі спав остаточно. Може, мені таки тут пощастить? Що не кажи, а житло та друзі мені потрібні, як повітря!

Дорогі друзі!

Для книги та автора дуже важлива ваша підтримка!

Будь ласка, якщо книга вам подобається, підтримайте її лайком!

А ваші коментарі - те, що взагалі безцінно і неймовірно тішить і надихає автора! Чекаю на ваші враження!

Ну, і, звичайно, підписуйтесь на автора, - сподіваюся ще не раз порадувати вас цікавою історією!!!

Люблю вас.

Ваша Кіра.