Читати книгу - "Останній пророк"

КАЛЬМУС (калямус) — рослина з пахучим ароматом, згадується декілька разів у Святому Письмі. Перенесена, мабуть, з Індії. Олійків з неї вживали при помазаннях.

КОРІЧИДЕР — мабуть, те саме, що коріандер, росте дико в Палестині, насіння його має приємний запах і смак.

КОРБАН — каса святині, пожертви, туди внесені, призначалися на жертву, тобто на цілі святині. Не конечно в грошах, теж і речі жертвували або обіцяли («обітували») жиди вносити до корбану.

МЕНАГЕМ (євр. — потішувати, приносити добру вість) — син Ґада, король Самарії (771–760 перед Христом), відзначався жорстокістю й терором.

ШЕОЛ — місце мертвих, ад, загробний світ. Але є й інші пояснення.

МІЦРАЇМ (межа, границя) — ім’я, яким жиди загально означували Єгипет, мабуть, від імені Міцраїм — син Хама (Бут. 10: 6, 13).

МЕДІЯМІТИ — Медія, країна між Персією і Каспійським морем, виводить свою назву від Мадаї, сина Яфета (Бут. 10: 2). Перський король Кир через жінку одідичив право до Медії та прилучив її до Перського королівства. Про майже півторатисячолітню історію цієї країни нічого не знаємо. Перший історичний знак про медів датується 880 р. перед Христом на ассирійських монументах.

КВІРИН (Квірінус Публус Сульпіціус) — історична постать, губернатор Сирії, за часу якого відбувся перепис жидівського населення в рік уродження Христа (Лука. 2: 2). Від 9 р. перед Христом відомі такі губернатори: Марк Тітій, Ґай Сентій Сатурній, Публій Квінт Вар. Ірод помер (в 1 р.) за урядування Вара. Квірин був губернатором Сирії від 6 р. по Христові. Все ж деякі історики думають, що він був губернатором і раніше — від 4–1 рр. перед Христом. Автор переносить його на помічника Вара в Єрусалимі.

МАТТІЯС — історична постать, первосвященик у 5 р. перед Христом. З приводу якогось випадку та шкоди на його тілі стався ірреґуляріс, і він перестав сповняти уряд первосвященика. Його наступниками були Еллем (1 день) і Йоазар (4 р. перед Христом — 1 р. по Христові).

АНТОНІЄВА ВЕЖА — твердиня в Єрусалимі, при мурі святині, на північний захід. Збудована Маккабеями, перебудована Іродом. Тут стаціонували римські леґіонери і були завжди готові на випадок заворушень. Звідтіля був теж і доступ до святині.

САМАРІЯ — край на північ від Юдеї. До 720 р. перед Христом належала до ізраельської держави. У добу асирійської неволі колонізована асирійцями, що, змішавшися з залишеним жидівським населенням, створили самаритян, про яких у Новому Завіті є декілька згадок. Після повороту жидів з асирійської неволі контраст між ними й самарянами був доволі значний. Самаряни зберегли деякі елементи асирійського поганства, зрештою прийняли закон Мойсея. Не добившись співучасництва у відбудові єрусалимської святині (до цього жиди їх не допустили), відокремились і збудували окрему святиню в Самарії коло Сіхема на горі Ґеразім. Цю святиню збурив Іван Гірка в кінці II ст. перед Христом. Місто Самарію за Помпея переназвано на Себасту.

МІХЕЙ (євр. Мікаг) — автор деколи вживає: Міха, Міхою і подібні — неправильно. Один з так званих малих пророків (758—699 рр.).

ЄГОХАНАН — Іван Хреститель. У лексиконах і біблійних коментарях приходить це ім’я під різними видами: Йоханан, Йоганан, Єгоганан, не кажучи про англійське чи німецьке скорочення.