Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Гра престолів 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра престолів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра престолів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 206 207 208 ... 253
Перейти на сторінку:
звернулася дотрацькою до свого хасу.

— Джого, Кваро, ви допоможете серу Джорі. Не хочу бачити ніякого ґвалту.

Вояки обмінялися спантеличеними поглядами.

Пришпоривши коня, Джора Мормонт під’їхав ближче.

— Королівно,— мовив він,— у вас добре серце, але ви не розумієте. Так було завжди. Ці чоловіки заради хала проливали кров. А тепер хочуть отримати винагороду.

Дівчина через дорогу й досі плакала, причитаючи дивною співочою мовою, незвичною для вуха Дані. Перший вершник уже закінчив з нею, і тепер до справи взявся другий.

— Вона з ягнят,— сказав Кваро дотрацькою.— Вона ніхто, халесі. Вершники роблять їй честь. Ягнята злягаються з вівцями, це всі знають.

— Усі знають,— луною підхопила служниця Іррі.

— Усі знають,— погодився Джого, сидячи верхи на високому сірому жеребці, подарованому Дрого.— Якщо вам неприємно слухати її лемент, халесі, Джого принесе вам її язик,— витягнув він арах.

— Не дозволю її кривдити,— мовила Дані.— Я хочу її собі. Робіть, як наказую, або я поскаржуся халу Дрого.

— Ай, халесі,— озвався Джого й ударив коня п’ятами в боки. Кваро з рештою вояків рушив за ним, і дзвоники в їхньому волоссі задзвеніли.

— Їдьте з ними,— звеліла Дані серу Джорі.

— Як зволите,— дивно глянув на неї лицар.— Ви дуже схожі на свого брата.

— На Вісериса? — не зрозуміла вона.

— Ні,— відповів лицар.— На Рейгара.

І він поскакав геть.

Дані чула, як загукав Джого. Ґвалтівники засміялися. Котрийсь із них щось крикнув у відповідь. Зблиснув арах Джого, і з плечей вояка полетіла голова. Сміх урвався й посипалися прокльони, комонники потягнулися до зброї, але на той час уже наспіли Кваро, Аґо й Рахаро. Дані бачила, як Аґо показав через дорогу, де верхи на своїй сріблястій сиділа Дані. Вершники глянули на неї холодними чорними очима. Один сплюнув. Решта, лаючись, розбрелися до своїх коней.

У цей час чоловік, який лежав на дівчині-ягниці, не припиняв рухів, настільки поринувши в насолоду, що, схоже, не помічав того, що коїлося навкруги. Спішившись, сер Джора рукою, закутою в латну рукавицю, стягнув його з дівчини. Дотрак полетів на землю, за мить підскочив уже з ножем у руці — й тут-таки помер від стріли Аґо, яка прошила йому горло. Підвівши дівчину з гори трупів, Мормонт закутав її у власний закривавлений плащ. І повів через дорогу до Дані.

— Що ви хочете з нею зробити?

Дівчина тремтіла, розширені очі були безтямні. Волосся просякло кров’ю.

— Дореє, обмий їй рани. Ти не схожа на комонників, може, вона тебе не боятиметься. А решта — за мною.

Вона спрямувала сріблясту крізь зруйновану браму.

В місті було ще гірше. Багато будинків палало, а джакаран не припиняли своєї моторошної роботи. Вузькі покручені провулки були завалені безголовими трупами. Дорогою Дані бачила й інших ґвалтованих жінок. І щоразу вона зупинялася, посилала свій хас зупинити ґвалт і оголошувала, що бере жертв собі за рабинь. Одна з них, дебела сорокарічна жінка з пласким носом, гаряче благословила Дані загальною мовою, однак інші тільки кидали на неї порожні чорні погляди. Вони ставилися до неї з підозрою, з сумом збагнула вона: боялися, що їх рятують, бо приготували ще гіршу долю.

— Ти не зможеш забрати їх усіх, дитинко,— мовив сер Джора, коли вони зупинилися вчетверте й вояки хасу привели їй нових рабинь.

— Я халесі, спадкоємиця Сімох Королівств, кров од крові дракона,— нагадала йому Дані.— Не вам казати мені, чого я не зможу зробити.

У дальньому кінці міста в стовпі вогню й диму обвалився будинок, і до Дані долетів плач переляканих дітлахів.

...Хал Дрого сидів перед квадратним храмом: товсті стіни без вікон були глинобитні, а верхівку вінчала кругленька баня, схожа на величезну брунатну цибулину. Поряд з халом височіла вища за нього самого гора голів. Понад ліктем у хала стирчала коротка стріла, якими стріляють ягнята, а на лівій половині голих грудей, мов фарба, розлилася кривава пляма. З халом було троє його кровних вершників.

Джикі допомогла Дані злізти з коня: живіт ріс, і халесі ставала дедалі незграбнішою. Дані стала перед халом навколішки.

— Мій сонце-й-місяць поранений.

Рана від араха була широка, але неглибока; лівої пипки бракувало, а з грудей, наче мокра ганчірка, звисав кривавий клапоть шкіри з м’ясом.

— Подряпину, зоре мого життя, лишив арах одного з кровних вершників хала Ого,— загальною мовою пояснив хал Дрого.— За це я убив його, й Ого також,— він обернув голову, й дзвіночки у волоссі тихо забренчали.— Ти чуєш Ого, і його халаку Фого, який був халом, коли я його вбив.

— Ніхто не встоїть перед сонцем мого життя,— мовила Дані,— і батьком огиря, який осідлає світ.

Під’їхав вершник і зістрибнув з сідла. Він заговорив до Гаґо дотрацькою мовою так сердито й швидко, що Дані не могла нічого розібрати. Перш ніж обернутися до хала, величезний кровний вершник кинув на Дані важкий погляд.

— Це Маго з хасу ко Джако. Він каже, що халесі забрала його здобич — дочку ягнят, яку він збирався осідлати.

Обличчя, яке хал Дрого обернув до Дані, було незворушним і суворим, але в очах читалася цікавість.

— Скажи мені правду, зоре мого життя,— звелів він по-дотрацькому.

Дані розповіла, як і чому вона вчинила, халовою мовою, щоб він краще її зрозумів; слова її були прості та прямі.

Коли вона договорила, Дрого хмурився.

— Це закони війни. Ці жінки тепер наші рабині, й ми чинимо з ними, як нам хочеться.

— Мені хочеться, щоб їх не кривдили,— мовила Дані, міркуючи, чи не забагато собі дозволяє.— Якщо твої воїни хочуть сідлати цих жінок, то нехай обходяться з ними лагідно й беруть собі за дружин. Нехай жінки приєднаються до халасару й народжують вам синів.

Кото завжди був найжорстокішим з-поміж кровних вершників. І саме він зараз зареготав.

— Хіба коні паруються з вівцями?

Щось у його тоні нагадало Дані Вісериса. Вона сердито обернулася до нього.

— Для дракона харч і коні, і вівці.

Хал Дрого посміхнувся.

— Бачите, яка вона стає несамовита! — мовив він.— Це все мій син у неї в животі, огир, який осідлає світ, це він наповнює її своїм вогнем. Не жени, Кото... якщо тебе не спопелить на місці мати, то син затопче в багнюку. А ти, Мато, тримай язика за зубами і пошукай собі іншу ягницю. Ця належить моїй халесі.

Дрого потягнувся до Дані, та щойно підніс руку, як скривився

1 ... 206 207 208 ... 253
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Гра престолів"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 3 листопада 2023 21:56

Неймовірна книга, відчуйте на собі весь жар та полум'я, мороз та хуртовини, сперть та кров, попадіть у світ 7 королівст історія якого захована у сугробах снігу та спалена з пам'яті.  Якщо вас хвилює рохмір саги і ви думаєте чи варто почитати - читайте! не пошкодуєте. Книга 10/10