Читати книгу - "Будинок не для щастя, Олександра Малінкова"

      Аліна.

    Увесь наступний тиждень, я бігала від сусіда та його вірних Міньйонів зі швидкістю світла, позбавляючи його будь якої можливості побути зі мною наодинці. Включно аж до першого червня, дати приїзду в гості моєї сестрички Ніки. 

     З приводу її гостин ввечері вирішили влаштувати дівич-вечір з шампанським, полуницею і класною музикою. До нашої компанії приєдналася моя колега Марічка, яка встигла заради цього навіть відправити Малого до батьків і відпроситися у чоловіка.

     Вероніка доробляла канапки, я салатик, Марічка мила полуницю під проточною водою.

- А коли ти мене познайомиш зі своїм хлопцем? - Поцікавилася сестра, від чого я ледве не попала собі ножем по пальцю. 

- В тебе є хлопець? - Марічка вимкнула воду, щоб краще чути діалог, от же ж цікавості їй не бракує. - Хтось з тих трьох симпатяг, які нещодавно завітали в кав'ярню. Пам’ятаєш? Я ще перепитала, чи в тебе бува не іменини, що всі одночасно прийшли з квітами!

     Таке забудеш! Ох, недарма в мене було передчуття, що приїзд Вероніки для мене добре не закінчаться. Рано чи пізно, але сестричка швиденько виведе мене на чисту воду з моєю брехнею.

- Треба випити! - Вигукнула чарівну фразу і дівчата швидко з мого хлопця переключились на холодне шампанське з полуницею, закочуючи блаженно очі від задоволення. 

- Ну, щоб нас любили, обожнювали, цінувала та балували! - Розкатала губу Нікуся. 

     “Тут би хоча б щоб така людина існувала в природі, просто любила, але щиро і по справжньому. Бажано не за щось, а незважаючи ні на що.” - Побажала собі подумки.

- Чудовий тост! А я додам, щоб ще наші другі половинки зберігали нам вірність! - Продовжила Марічка. - За таке до дна.

     Ох гарний ми старт взяли, дожити б до ранку. Через дві години нашим жіночим колективом було “знищено” п’ять пляшок шампанського. От дали б пляшку з мінералкою і сказали - пий! Влізло б? Сумніваюся. А шампанське? Та як у суху землю. Особливо підспівуючи улюблені пісні. І байдуже, що мені з дитинства ведмідь наступив на вухо, як в принципі і Ніці теж. Кому не подобається, той не слухає…

- В нас закінчилося ігристе! - Підсумувала Нікуся, досьорбуючи з бокалу рештки.

- Котра зараз година? - Спробувала навести на годинник Марічка. - Початок першої години ночі. Нє, магазини в такий час вже не працюють. А Сьомі (*чоловік) телефонувати не можна, не лише не привезе, а ще й додому зажене.

- Тихо, дівчатка, я знаю де взяти! - Заспокоїла коліжанок і хай не дуже впевненою ходою, але вийшла з будинку.

     Глибоко вдихнула! Поправила чубчика! Дорахувала до трьох! І… 

     Постукала в двері сусіда!

      Арт.

- Сова відкривай, ведмідь прийшов! - Почув щойно відчинив вхідні двері після досить активного тарабанення в них. 

     Обвів поглядом це п’яненьке Чудо. Щоки зарум’янені. Очі збуджено горять.

- Аліно! Може ти дверима помилилася? Твоя вечірка по сусідству! - Спробував дати шанс врятувати їй свою “репутацію”, чи обличчя, називайте, як хочете.  

- Ні, я до тебе! - Відповіла вона й увійшла всередину будинку, щойно я відступився вбік.

- Думаєш, що дівчині в такому стані саме місце в моїй холостяцькій барлозі?

- Я над цим ще не думала! - Знизала плечима. - А випивка є в твоїй барлозі?

- Алінко, а про те, що можливо тобі досить, ти випадково не подумала?

- Тьо-о-мо! Ти ж наче не мій татусь! - Вона попрямувала до гостьової кімнати й мені нічого не залишилося, як йти за нею слідом.

      Аліна, яку я знав раніше досить рішуча та смілива дівчина, але та сміливість десь на межі з відчаєм, певний самозахист свого вразливого серця. Ця, що зараз, під дією алкоголю  - дівчина, яка геть не думає, що буде завтра, чи буде мучити сумління за свої вчинки. Просто живе - тут і зараз! Наче заборони в її свідомості просто щезли, їх більше не існує, є тільки ЗАРАЗ!

      Вона підхопила пульт зі столика, увімкнула повільну музику.

- Отже! Ти не мій татусь! - Підсумувала вона й пхнула мене на диван. Зробив видимість, що справді втратив рівновагу і впав, не відмовляти ж мені дівчині у її спробі. Тим паче самому цікаво що ж буде далі. - Тому можеш спостерігати.

     Після цих слів Аліна почала танцювати. Досить пристойно, маю зауважити, на вищому рівні. Мій “дружок” завівся з півоберта. А коли ця дівчина стягнула з себе светр і опинилася в коротенькому топі, можете уявити мою реакцію. Та на верхній одежині зваблива бешкетниця навіть не думала зупинятися.

- Подобається те що бачиш? - Запитала кокетливо коли лишилася в самих трусиках з тонкого мережива.

- Тобі відразу продемонструвати реакцію на тебе? 

     Вона задоволено посміхнулася і всілася мені на коліна. Знає, що приваблива, що подобається мені. Вирішила знову погратися, цього разу в кота та мишку? Випробовує мою силу волі? Думає довго зможу поводитися чемно та смиренно? Була б ти тверезою, Алінко, давно б вже була піді мною. Двічі запитувати чи припрошувати не прийшлося б… Але в мене є одне “табу”, своєрідна заборона на $екс з п’яненькими дівчатами. Бо п’яна жінка собі не хазяйка! Вірніше тому трикутничку, який ще й досі прикритий тонкою тканиною трусиків. Тому все, що зараз можу - зціпити зуби і триматися. Попадешся ти мені тверезою, ох крихітко, я тобі не позаздрю!