Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Будинок не для щастя, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Будинок не для щастя, Олександра Малінкова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будинок не для щастя" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 48
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 17

     Аліна.

     Той момент, коли свідомість увімкнулася з настанням ранку, але мігрень така, що навіть боляче розплющити очі. 

     Моя долоня торкається до чийогось теплого і більше того, ще й волохатого тіла. Приємний аромат чоловічого тіла, навіть відчуваю, як спокійно, розмірено стукає чиєсь серце. Тільки зараз зрозуміла, як же ж я за цим всим скучила: за теплими обіймами, поцілунками...

     І якби тільки долоні в цей момент торкалися, здається я вся зручно вмостилася зверху. Та ще й у чому матінка народила.

     Ой-ой-йой…

     Що було вчора?

     До дідька, що було…

    Де я! Та хто піді мною?

    Ви мені скажете, що на це питання досить легко відповісти, достатньо просто розплющити очі.

    Але страшно… 

    Страшно поглянути в очі неминучій реальності. Якби це був лише сон!

   Почала пригадувати, чи бува не додумалася зателефонувати колишньому. Та потім згадала, що той на грудях “лисий”, як моє коліно… Заспокоїлася.

    Хоча-а-а! Є ще один претендент і якщо вже відверто, набагато гірший варіант. Особливо опинитися з ним в одному ліжку. 

    Все ж таки наважилася і відкрила одне око, піднявши трішки голову, яка розколюється, ту яка ще мить тому мирно лежала на чиємусь плечі.

- Трясця! - Не втрималася.

- І тобі доброго ранку! - Промовив мій сусід, мружачись від променів вранішнього сонця. 

- Що ти тут забув? - Зіскочила з нього прожогом, незважаючи навіть на головний біль. 

- Пф! Взагалі то ти опинилася в моєму ліжку! - Зауважив той.

    Дійсно, озирнулася навкруги. Цей незручний момент, коли хочеться щезнути негайно. 

- Ти…! - Вигукнула роздратовано, прикриваючи груди руками.

    Добре хоч трусики були на місці, може ще існує бодай хоч малесенький шанс, що між нами нічого не було?

- Боже, Аліно! Що ти намагаєшся там прикрити, чого я вчора, вірніше вже сьогодні ще не побачив? Доречі гарно танцюєш! 

    Бородань теж підхопився. 

- Це все ти! - Продовжую з образою, нашвидкуруч натягуючи топ.

- Звичайн-о-о! - Протягнув здоровань. - Все я! Спочатку залив в тебе дві пляшки шампанського, змусив до другої години ночі з подружками волати пісні. Хоч би одна в ноти попала… Потім силоміць затягнув до себе за добавкою, а потім хитрістю змусив танцювати стриптиз!

- Це все я? - Заморгала здивовано.

- Прикинь!

- А що було далі? - Затамувала подих. 

    Даремно мене вчили ніколи не задавати питань, відпові на які не готова почути. Хто за язика тягнув?

- Нічого! Розслабся! - Арт наблизився до мене, швидко й неочікувано, аж подих перехопило.

- Якщо навіть ЦЕ колись станеться, я хочу, щоб ти усвідомлювала свої дії і вчинки! - Прошепотів на вухо, викликаючи зграю мурах по моєму тілу.

- Що? - Відскочила, наче обпечена. - Помрій, Годзило!

- Як скажеш! - Арт підморгнув, а його губи розтягнулися в іронічній посмішці. - Але б я не зарікався! - Додав і закусив нижню губу.

     Нашвидкоруч натягнула светра та джинси й прожогом кинулася до виходу. 

     Нарешті! 

     Вирвалася на свободу! От би ще спогади стерти. Або хоча б вмовити себе, що це все наснилося. Насправді не було нічого. І я зовсім не спала в обіймах цього бридкого та самозакоханого сусіда…

     На жаль це неможливо…

     Щойно мені на мить здалося, що ця ситуація вкрай погана і гірше вже бути просто не може, як мої власні двері будинку відчинилися і звідти випурхнула моя рідна сестра, бадьора і весела, наче не доторкалася вчора до спиртного.

- Аліночко! Ось ти де! - Проспівала сестра, переводячи погляд з мене на сусіда. - А Ви напевно…

     Не встигла договорити Ніка, як здоровань простягнув моїй сестричці свою велику долоню, щоб потиснути руку в знак привітання. От же ж! Не сидиться йому вдома?

- Арт! 

      Тільки не це! Очі Вероніки одразу загорілися, а на обличчі засяяла щаслива та блаженна посмішка!

- Ой! Як несподівано та водночас вчасно! Я так хотіла познайомитися з Аліниним хлопцем! Навіть засмутилася, що поїду, не встигнувши цього зробити. А тут така зустріч!

- Хлопцем… - Він примружився, а губи щільно стулив. - Ай-я-я! Аліно! Хіба можна! - Прицмокнув, роблячи крок до мене.

      Ну ось! Фініта ля комедія! Занавіс! 

      Тікати пізно… Вмирати рано…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 48
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будинок не для щастя, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будинок не для щастя, Олександра Малінкова"