Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 34
Перейти на сторінку:

Пола заціпеніла від однієї лише думки, що він, хоч і теоретично, але допускає таку ймовірність.

- Мені складно це спроектувати. Я не хочу це навіть уявляти.

Ліам мовчав.

- Місця ти завжди обираєш дивні, - дівчина сіла на підлогу біля сходів. Підходити до краю зовсім не було настрою. Особливо після його слів.

- Дивні? Чим?

- Ось тут, наприклад, зовсім не весело.

- Ти б сказала, що хочеш у цирк.

- Я не хочу в цирк. Проте й не розумію, навіщо ми тут.

- А знаєш, бути оптимістом - титанічна праця. Іноді із себе й подобу посмішки не видавиш. Не те що безперервно радіти кожній пилинці. І ми тут не для сміху. Хіба не цікаво просто подивитися, з чого все починається? Ось цей малюк скоро виросте. І тоді це буде готова висока будівля. Як більшість із них. Але побачити його на такому етапі набагато краще. Щось у цьому є. Немов спостерігати за створенням світу.

Пола не поділяла його захоплення. Але в неї були свої приводи для радості. І цей привід зараз стоїть на краю вісімнадцятого поверху. Вона хвилюється.

- Якщо докладати неймовірних зусиль, щоб бути веселим і витягати з себе посмішку, - це не по-справжньому. Взагалі не бачу сенсу так робити.

- Та тому що щирих моментів щастя мізерно мало. Не згодна? Наведи приклад.

- Чому? Є багато щасливих людей. Можливо, вони зранку вдягають усмішку разом з одягом, розкладають по кишенях оптимізм і гарний настрій, а в сумці носять невгамовну енергію. Люди-акумулятори.

- Озирнися. Світ сповнений людских створінь, які зливаються з порожнечею. Тому що й самі такі ж порожні. Навколо лише розбиті і нездійснені мрії. У людях більше немає людей. Поглянь навкруги. Світ повністю божевільний. Кожен - учасник гри на виживання. І ця гра без правил і умов. Комусь щастить більше, комусь менше. Та все ж вижити прагнуть усі. Для цього й народжені. Хіба буває по-іншому? - Ліам не повертався до співрозмовниці й розглядав місто.

- Буває, напевно. У дітей - точно.

- Хіба що в них. Люди подібні до металу. Поки діти - м'які, теплі й податливі. А дорослішаючи, стають твердими, холодними і непробивними.

- Значить, треба давати їм стільки тепла, щоб вони не твердішали. Від цього всі лиха. Люди не гріють одне одного.

Саломон задумливо усміхнувся.

- Віриш у щастя? Покажи мені його паспорт. Це фікція. Щоб полегшити і скрасити своє існування. Людські істоти щасливі рівно такою мірою, якою вони самі собі цей стан активно і наполегливо нав'язують. А по суті, одна половина людей навіть не знає, навіщо живе, а інша - про це взагалі не замислюється.

- Усі різні.

- Це в макрозйомці всі люди різні, а на аерофото вони нічим не відрізняються один від одного. Навіщо ми тут? Чого від нас чекають?

- Що ти хочеш від мене почути? - Пола не розуміла, до чого все це. Він дедалі глибше веде її у свій світ сумних казок. Мрячний і похмурий.

- Неважливо.

- Ангедонія - це про тебе?

- Все ще пам'ятаєш?

- Нехай не я, але чому в тебе взагалі немає дівчини? - вона звернула з головної дороги розмови в провулок, який цікавить її вже давно.

- Стосунки - це марна трата часу.

- Це просто слова, але ти ж насправді так не вважаєш?

Розмова непомітно переросла в суперечку. Ліам повернувся і не поспішаючи підійшов до дівчини.

- Давай без філософії. Навіщо ти мене сюди привіз? Що означає твоя поведінка? Хто я для тебе? Що я маю зробити? - Пола починала нервувати.

- Не знаю. Спробуй мені наснитися.

- Здається, тобі подобається так зі мною поводитися.

- Я перевіряю, наскільки тебе вистачить.

- Ненадовго.

- Будеш з Реєм Сандерсом?

- А ти хочеш?

- Якщо я скажу "ні", ви більше не побачитеся?

- Не можу обіцяти. Мені потрібно щось натомість.

- Це торг?

- Я просто не можу зрозуміти... - Пола опустила очі.

- Він цілував тебе?

Знову різкий поворот розмови. А цей навіть із заносом.

- Так.

Карі очі з довгими віями довго вдивлялися в блакитні й віддані очі співрозмовниці. Діалог без слів. Відстань. Але нестримне бажання торкнутися. Пола провела долонею по руці Ліама. Помітивши якийсь рух, він подивився на свою руку.

- І все складно, - тихо прокоментувала Пола.

- Не так, як має бути.

 

І вечір. І Рей. І побачення. І він, як сонце. І з ним усе зовсім по-іншому.

- Я обожнюю луна-парк! Особливо атракціони. Ну, і солодку вату, напевно, - Рей вів Полу за руку. У містечку свято. Людей зараз тут дуже багато. Не тільки Рей любить луна-парк.

1 ... 20 21 22 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"