Читати книгу - "Дзеркало , BOLOT"

Після Велльмарського саміту світ почав тріщати не від ракет, а від слів. Але слова вже не належали політикам. Вони належали людям, які перестали мовчати.

У Титанії — сенатор заявив, що йде у відставку: «Я голосував за речі, які вбивали. Я це знаю». У прямому ефірі новин провідний журналіст раптово перервав передачу і промовив: «Я більше не можу брехати». У коментарях ніхто не вірив. А потім з’явилось відео — де він плаче. Справжньо. Без монтажу.

У Волиці — чиновник із міністерства визнав, що роками саботував роботу: «Я думав, що краду трохи. А тепер бачу: я вбивав шанс». Люди не знали, як реагувати. Хтось аплодував. Хтось кричав, що це інсценізація. Але ніхто не залишався байдужим.

У Ірсі — генерали почали питати: чому їхні підлеглі стали боятись спати. Двох високопосадовців знайшли у власних кабінетах — один із ножем у серці, другий із запискою: «Я чув її голос. Вона не мовчить».

Вперше в історії спецслужби Ірхи провели термінову закриту нараду з Титанією.

Мерхан говорив спокійно:

— Це не ідеологія. Це інфекція.

Морґалл кивав, але в його очах було щось інше: страх не перед ворогом, а перед тим, що неможливо взяти під контроль.

— Ми не можемо це “перебити” інформаційно, — казав він. — Ми не можемо це викрити, бо воно не має джерела. Це як тінь, яка чіпляється до сумління.

— Якщо вона не має джерела, — сказав Мерхан, — тоді ми повинні його вигадати. І знищити. Публічно.

Морґалл змовчав. Але потім додав:

— Якщо ми назвемо його ім’я, покажемо “винного” — ми зможемо направити страх на нього. І тоді почнеться полювання. Ми не переможемо його — але зробимо його ворогом. І всі, хто вагаються, знову оберуть нас.

Так народився план. Не пояснити. А знищити.

Того ж вечора по всіх державних каналах з’явились сюжети про "аномального диверсанта". Обличчя — змазане. Фігура — в сірому. Свідчення — анонімні. Але меседж — чіткий:

"Це він. Він змінює людей. Він несе хаос. Він — небезпека."

Люди не вірили. Але вже дивились із тривогою. А десь у тіні, де ніхто не вимикав світло — Артем стояв. І знав:

Вони бояться. Тепер по-справжньому.