Читати книгу - "Мережевий ефект"

Закінчивши зачистку, я сказав їм: "Залишайтесь тут". Я залишив один безпілотник, щоб тримати зв'язок з Аменою, і пішов, закривши за собою люк.

Я послав свою хмару безпілотників уперед і побіг за нею, прямуючи до люка на протилежному кінці модуля. Якби цілі зрозуміли, що я роблю, це був найближчий люк до фойє контрольної зони, де вони все ще перебували.

Коли я дістався до люка, який мені потрібно було закрити, я ризикнув оглянути короткий прохід від модуля до наступної секції. Моя органічна нервова тканина виявила рух, і я натиснув на люк, щоб закрити його. Я запечатав ручне управління, залишив безпілотника вартувати і подався до останнього люка.

Всередині медичного кабінету люди все ще стояли купкою. Елетра прошепотіла: "Ви можете сказати, що він робить?"

Амена сказала: "Він герметизує люки, як казав".

Рас виглядав розчарованим і нетерплячим, але не сперечався.

Третій люк вів до сполучної секції, яка була вторинним шляхом до інженерного модуля. Цей люк був уже закритий і загерметизований, але я все одно перевів його на ручне управління. Я втратив усіх безпілотників, крім чотирьох, на решті корабля: Перший (скаут 1) все ще був заблокований у кімнаті для зборів з двома загиблими цілями. Другий розвідник був на стелі фойє і спостерігав за цілями, зібраними біля герметичного люка, а третій і четвертий сховалися під опорні реберні конструкції в прилеглих коридорах.

Я повернувся до Медвідсіку, дозволивши моїй вцілілій хмарі трохи більше поширитися. Органічні частини мене настільки боліли, що мені потрібно було налаштувати датчики болю.

У медичному коридорі я розділив своїх безпілотників на два загони і розмістив їх на протилежних кінцях у коридорі. Мені потрібно було очистити цю секцію і переконатися, що я нічим не ризикую, завівши усіх сюди, але були речі, про які мені було потрібно/хотілося дізнатися першим.

Коли я зайшов всередину, Рас сказав: "Що відбувається?" Він глянув на Амену, все ще не знаючи, з ким поговорити. "Ми тут в безпеці?"

Я знав звичайний склад екіпажу АРТа; звичайно основний екіпаж складався щонайменше з восьми членів, з ротаційним складом інструкторів та студентів. З моєї короткої перевірки я знав, що немає жодних ознак того, що хтось нещодавно проходив медичну допомогу і жодних мертвих людей у холодильнику не було. Що було добре, за винятком того, що тіла можна було викинути. Я знав, як АРТ поставився би до цього.

"Де екіпаж цього корабля?"

Знову Рас поглянув на Амену. Амена нахмурила брови і сказала мені: "Я думала, що вони екіпаж".

— Ні, — відповіла Елетра. Вона теж здалася розгубленою. "Наш корабель був транспортом Баріш-Естранзи".

Амена звернулася до Раса і Елетри. — То де ж екіпаж цього корабля?

Рас роздратовано похитав головою. — Слухай, я бачу, що ти молода. Я припускаю, що цьому SecUnit'у було наказано захищати вас, але…"

Амена насмішливо ікнула. "Це навіть мені не подобається"

І правда, я втомився від усієї концепції аналізу поведінки людей на даний момент, але це було несправедливо, тому що я з самого початку їй не подобався.

"Якщо ви попросите його приймати поради від нас, — знову спробував Рас, — усе стане набагато легше".

Елетра кивнула. "Так буде краще. Схоже, ви не знаєте, як ним керувати…"

Амена розчаровано махнула руками. "Зрозумійте, це не…"

Я зрозумів, що маю встановити деякі операційні параметри.

Я перетнув кімнату, схопив Раса за передню частину його куртки і поклав його на медичну платформу. А потім сказав: "Дай відповідь на моє запитання".

Позаду мене Елетра здригнулася і відступила. Амена сказала: "SecUnit! Моя мати буде сердитися, якщо ти його покалічиш!"

О, ми збиралися спробувати нову тактику. Я сказав: "Ти очевидно не знаєш, як твоя мати насправді ставиться до корпорацій".

Елетра несамовито закричала: "Ми не знаємо, де екіпаж! Рас, просто скажи, що ми цього не знаємо".

Рас вигукнув: "Ми не знаємо!"

Я сказав: "Це правда чи це історія, якою ви збираєтесь мене надурити?"

— Це правда, — сказав Рас. "Ми не знаємо, що з ними сталося"

"Ми справді цього не знаємо", — додала Елетра, досить терміново, щоб бути переконливішою. "Ми не бачили нікого іншого з тих пір, як нас привезли на борт. Лише цих… людей".

Я відпустив Раса, і він відійшов від мене до Елетри в дальній кут кімнати. Вираз його обличчя був наляканий і недовірливий.

— Перестань бути таким підлим, — прошипіла до мене Амена.

Я знизив голос, який прозвучав абсолютно нормально і зовсім не так, ніби я був засмучений. "Я намагаюся зберегти тебе в живих".

"Я ціную це, але… — Вона примружила погляд. — Ти виглядаєш дуже погано. Ти впевнений, що з тобою все добре? Цей безпілотник дуже сильно тебе вдарив".

Так, я зараз нічого не міг з цим зробити. Я сказав: "Вам потрібно подбати про свою ногу. Але не активуйте систему MedSystem. Нею керував… — Майже на десять секунд я застиг на місці. — пілот-бот. Він був скомпрометований ще до того, як був… знищений, інакше повбивав би зловмисників. Щось все ще керує кораблем і веде нас через червоточину, і що б це не було, воно могло мати контроль над MedSystem".

Амена стурбовано кинула погляд на мовчазну медичну платформу. Те саме зробили Рас і Елетра. Амена сказала: "Я не знала, що пілот-боти можуть вбивати людей".

"Вони майже такі ж небезпечні, як люди". Я знаю, що з усіх аргументів, які я міг би спробувати розпочати зараз, цей входив у п’ятірку найбільш тупо безглуздих.

Амена збентежено подивилася на мене, але сказала: "Добре, ніякої MedSystem. Тут десь мають бути деякі запасні медкомплекти".

"Вони в тій шафці. Мені потрібно закінчити очищення секції. — Я організував між нами приватний канал через естафету безпілотників і додав — я залишу вам кілька безпілотників." Я вирізав з своєї хмари вісім штук і наказав їм залишитися з нею.

Її очі розширилися, і вона завагалася. Три секунди я не розумів чому. Вона не боялася, коли я схопив Раса; тоді її вираз обличчя був скоріше роздратований. Тоді я зрозумів, що вона не хоче розлучатися. Вона різко вдихнула і сказала: "Добре. — Через естафету вона додала, — Добре, безпілотники. Це те, чого я завжди хотіла."

Я міг би сказати "Не кажи, що я тобі