Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Тільки разом 📚 - Українською

Читати книгу - "Тільки разом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тільки разом" автора Анастасія Шевердіна. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 50
Перейти на сторінку:
забути того, кого ти віддано любиш. Навіть після смерті, навіть у новому житті має залишитись якась згадка про те, ким ти був до цього. Вона ж була другом Андре і завжди ним буде.

Коли Кет повернулася до кімнати Андре, хлопець сидів на ліжку й дивився у вікно.

— Де ти була? — тихо запитав він.

— Гуляла містом.

— А чому не покликала мене?

— Ти спав. І ти малий. І твої батьки…

— Мої батьки ні до чого! — обірвав дівчину Андре. — Те, що стосується нас, залишиться лише між нами!

— Добре, як скажеш! — над силу посміхнулася Кет.

Андре трішки помовчав і запитав:

— Тобі сняться сни, Кет?

— Ні.

— А коли-небудь снилися?

— Снилися, — зітхнула Кет.

— І які?

— Різні. А тобі сняться?

— Мені часто сниться якась подружня пара. Чоловік і жінка. Інколи — ще один чоловік, вусань. Здається, він лікар. Вони говорять зі мною, граються, втішають. Здається, я чув їхні голоси. Я знаю їхні обличчя, кожну рису, кожну деталь одягу, ніби ми знайомі багато років. Але я не можу пригадати, де я їх бачив. Як ти думаєш, що це значить?

— Навіть не уявляю! — відповіла Кет, ховаючи очі. — Можливо, ти бачив їх у якомусь фільмі?

— Я не дивлюся фільмів, ти ж знаєш!

— Так-так, я знаю!

Андре замовк і знову поглянув у вікно.

— І ще один момент я не можу зрозуміти!

— Який?

— Я знаю вірші. Багато віршів. І я не можу визначити їхнього автора.

— Дивно! Дуже дивно…

— Кет! — Андре повернувся й уважно подивився дівчині в очі. — Зі мною щось не так?

— Ні, зовсім ні, ну що ти!

— Тоді чому я не такий, як інші?

— А чому ти вирішив, що маєш бути на когось схожим?

— Леон каже, люди всі однакові.

— Не згодна! Я знала одного хлопця, який, як і ти, був ні на кого не схожий!

— Що за хлопець?! Звідки?! Який він?! Де він?! Ти з ним бачишся?! — скрикнув Андре, і його очі заблищали, як крижинки, від ревнощів і люті.

— Гей, гей, мій маленький злючка, заспокойся! — засміялася Кет. — Усе минулося! Тепер у моєму житті є тільки ти!

Хлопець подивився на подругу з образою і недовірою.

— Ти певна?

— Так!

— І ти цього хочеш?

— Звісно!

— Тоді я спокійний! — посміхнувся Андре. — Буду спати. А ти, будь ласка, не ходи нікуди без мене! Я хочу бути впевненим, що ти поряд!

Кет мовчки кивнула. Мабуть, є такі люди в нашому житті, до втрати яких не можна підготуватися.


Початок шкільного навчання Андре викликав справжній фурор у родині Леруа. Леон задоволено потирав руки, передчуваючи грандіозні успіхи сина, Естель хвилювалася, що Андре остаточно зіпсує шлунок під час занять, а Ірен раділа, що онук нарешті потоваришує з дітьми й відірветься від книжок, які їй добряче набридли. Кет хвилювалася, що в Андре можуть скластися погані стосунки з однокласниками, бо його незвичайна поведінка й розум відштовхували людей. Окрім того, зверхнє ставлення Андре до дорослих могло стати причиною конфліктів з учителями. Один лише Андре, здається, аніскільки не переймався через вступ до першого класу.

— Ти хвилюєшся? — запитала Ірен в онука, зав’язуючи йому мініатюрну краватку. — Сьогодні перший навчальний день!

— Ні!

— Чому?

— Мені буде нудно, — впевнено сказав хлопець.

— Зовсім ні! — в один голос запротестували Ірен і Кет.

— Там буде багато веселих діток! — посміхнулася бабуся.

— Там розповідають багато необхідних речей! — запевнила дівчина.

— Аякже! — скептично посміхнувся Андре. — Мені вже нудно!

Разом із Ірен і Кет Леруа рушив до школи. Охайний двоповерховий будинок навчального закладу видавався затишним і приємним. Учні з батьками заповнили невеличке зелене подвір’я. Звідусіль линув сміх і дзвін дитячих голосів. Кет помітила, що Андре незручно серед усього цього гамору і він ледве витримує, щоб не втекти в якесь спокійне малолюдне місце.

— Коли вже закінчиться офіційна частина?! — хлопець нетерпляче смикнув Ірен за рукав. — Мені набридла ця школа!

— Набридла?! — здивувалася бабуся. — Навчання ще навіть не розпочалося! Школа на багато років стане твоїм другим домом! Коли я навчалася в школі, у мене було багато друзів! Шкільні роки були найщасливішими в моєму житті!

— Певно, ти дуже нещасна людина! — зі співчуттям подивився на літню жінку Андре.

— Ні, зовсім навпаки! — посміхнулася Ірен. — У кожного своє щастя.

— І в чому твоє щастя?

— У моїх близьких, у спілкуванні з людьми, у веселощах, у задоволенні від кожної миті життя!

1 ... 20 21 22 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тільки разом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тільки разом"