Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Промінь 📚 - Українською

Читати книгу - "Промінь"

332
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Промінь" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 76
Перейти на сторінку:
полицю перед собою. Потер лоба. Аніта подумала, що він теж страшенно постарів. Геть сивий, а йому ж тільки п’ятдесят.

— Отже, що я з’ясував… Хлопці-візуали технічно могли записати Максима, в сенсі, його зображення, але вони цього точно не робили. На відеостудії всім заправляє Кріс, колишній Маріїн чоловік. Він чудово знав історію їхнього знайомства з Максимом. Він би зумів довести обман до кінця… якби мав такий намір.

— Зрозуміло.

— Передати зображення на твій екран міг хто завгодно, але у Променя збереглися б дані про вхідний сигнал. Даних немає. У мене єдина версія, яка вже вона є: це Троль.

— Але… навіщо?!

— А хтозна. Людина двадцять років ні з ким не спілкується, крім Променя. Що у нього в голові? Що він може, чого не може? От і я не знаю.

— Ти пам’ятаєш, — повільно сказала Аніта. — Це була його ідея… конкурс. І він виклав, ніби випадково, запис Марка і Єви, а вони не хотіли…

— Виродок, порнограф, одержав, що заслужив. А усамітнився він з власної волі.

Будьмо чесні: ми його зацькували.

Його?! Бідна жертва! Добре, що в нього вистачило розуму залягти на дно, а то все обернулося б ще гірше і для нас, і для мерзотника!

Аніта кивнула:

— Промінь, зв’яжи мене з Тролем.

— Він не відповідає на виклик. Він не хоче ні з ким розмовляти.

* * *

— Кванти, ми повинні прийняти рішення швидко. Генріх Пагуба, Троль, жив на самоті двадцять один рік, і ми ні до чого його не примушували, але тепер у нас є до нього питання. Ми, повнолітні громадяни «Променя», повинні ухвалити рішення щодо поліційної операції.

Зелені цифри на великому моніторі: переважна більшість. Ліза, звісно, не голосувала, подумала Аніта.

— Промінь, рішення прийнято.

Звук-підтвердження.

— Ми повинні вирішити: хто з нас піде до Троля? Про всяк випадок, я готовий, — сказав Андрій. — Хто ще?

Аніта мовчки підняла руку.

* * *

— Троль, у нас є рішення екіпажу: ти повинен відповісти на наші питання.

Тиша за дверима. Чистий полірований поріг: ніхто не переступав його понад двадцять років. Роботи-прибиральники забирають кожну порошинку.

— Промінь, відчини.

Двері повільно відійшли. Там, за дверима, у коридорі, теж було чисто, але в повітрі висів різкий хімічний запах.

— Генріху, це ми… Ти чуєш? Це ми, Андрій, Аніта… Подай голос!

Тиша. Нові двері, із зеленуватого пластику.

— Промінь, відчини.

Двері відійшли з відчутним зусиллям, ледь чи не зі скрипом. Запах став дужчий.

— Залишишся тут? — уривчасто запитав Андрій.

Аніта похитала головою.

Усередині горіло світло, і робот-прибиральник валявся посеред кімнати вимкнений, догори черевом. Одне за одним, обережно ступаючи серед пилу, мотлоху, гнилих залишків їжі, вони пройшли у вітальню: тут була навіть люстра, криво причеплена до стелі. Під відкритим віконцем лінії доставки валявся розбитий планшет, вкриті пліснявою фрукти, мотки проводів-шлейфів, плати, роз’єми, кольоровий папір, надрукований на принтері свічник…

Усю стіну напроти займав екран. Андрій торкнувся монітора; виникло зображення. Фасеточне, як очі бабки: багато-багато екранів, і на кожному щось відбувається. Жінка й чоловік у ліжку. Двоє чоловіків і жінка. Голі підлітки обнімаються на краю басейну. Хлопчик і дівчинка цілуються в коридорі. Подружня пара злягається в душі. Мільйон картинок, неначе в кожній кімнаті «Променя» була встановлена невидима оку камера.

— Троль! Скотина, ти думаєш, це тобі так минеться?!

Тиша.

— Промінь! — Анітин голос скочив униз на октаву. — Як ти йому це дозволив?!

— Це відповідало його характеру, розважало й підтримувало. Інтереси квантів враховані.

— Враховані?!

— Тихо, — Андрій узяв її за руку. — Ми сюди прийшли не через це… Промінь! Відведи нас до Троля!

Загорілося світло в темній спальні напроти.

* * *

Сивий, бородатий, неможливо впізнати. Цій людині років сто, а не ледь-ледь п’ятдесят. Лежить на брудному ліжку, шкірить жовті зуби. Сміється. А був же ж гарний, мужній, чуттєвий… До нього тягло жінок, наче у вир. Блакитні очі, й усмішка, як сонячний удар. Наче позавчора.

— Генріх, — сказала Аніта. — Це ти запустив у нашу мережу відео з Максимом… для Лізи, і потім для Марії?

— Аніто, ти стала стара…

— На себе подивися.

— Не треба на мене дивитися… Нас нема, кванти. «Променя» немає. Ми живемо всередині голограми, розкішної, детальної… голограми. Наш космос — картинка… Ми самі — чиясь вигадка, іграшка, програма. Аніто, які цицьки були в тебе у двадцять п’ять років. Це єдина реальність… Решта — ілюзія.

— Це ти послав Марії відео з Максимом?!

Він усміхнувся востаннє. Послав їй повітряний поцілунок. І витягся, немовби заснув.

«ПРОМІНЬ». ЛІЗА

— Це був не мій батько. Там, на екрані. Я бачила не його.

Аніта обняла її за плечі:

— Спасибі, що ти… тепер це усвідомила. Я розумію, як тобі важко, але то був обман. У Троля стався нервовий розлад, Промінь не виявив його вчасно. Троль заразив нашу мережу інформаційними фантомами…

— Отже, ми не вернемося на Землю після смерті?

— Вибач. Ніхто не вертається на Землю. Ми — кванти одного Променя, перший міжзоряний екіпаж, ми летимо вперед і в майбутнє… Вибач, я завжди кажу в таких випадках: пафос оф. Важілець — униз. Сама себе осмикую, але знову виходить пафос… Людина не може жити заради зовнішнього заохочення, заради едемського саду. Людина сама влаштовує собі сенс. Це важко, але так є…

Ліза вирвалася з її рук:

— Ненавиджу Марію!

— Марія допомогла тобі, нам усім, навіть після смерті! Вона записала цю розмову,

1 ... 20 21 22 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Промінь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Промінь"