Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

П'яний голос у моїй голові підказав мені, щоб я скористалася шансом дослідити тіло Гордія. Все-таки воно завжди мене приваблювало. Я обережно просунулася свої руки під футболку хлопця, проводячи подушечками пальців по його шкірі. На дотик вона виявилася ще кращою, ніж я уявляла. Така ніжна та гаряча, що мало не обпекла мене. Його м'язи під моїми долонями напружилися. Я обводила кінчиками пальців обриси його пресу, досліджуючи кожен кубик та насолоджуючись цим процесом. Він продовжував пристрасно цілувати мене та проводити своїми руками по моїй шиї. Я відчула, що затремтіла від нестримного бажання, від якого не було сил відмовлятися. Мені хотілося зняти з Гордія цю футболку, щоб провести своїми руками по його грудях, міцних плечах та руках. Водночас я не проти була сама роздягнутися. Холод змінився нестерпним жаром. Усередині усе наче палало, а дихання було важким. Серце нестримно билося в грудях, наче готове було вистрибнути. Мені хотілося, щоб Гордій теж торкнувся шкіри мого живота, ключиць чи навіть грудей, але він просто легко проводив пальцями по моїй шиї. Я вже готова була попросити у нього про це, бажаючи сильніших відчуттів.

— Ой! Я цей... — раптом біля нас заговорив хлопчачий голос.

— Дідько! — пробурмотів Гордій, відриваючись від моїх губ.

Мої вуха ніби заклало, а я жадібно вдихала повітря, намагаючись внормувати своє дихання. У голові запаморочилося, тому я міцно вчепилася руками за плечі свого чоловіка.

— Я вас так довго шукав, а виявилося, що ви тут розважаєтеся, — знову заговорив хлопець і я впізнала в його голосі Антона. — Мені аж незручно, що я відірвав вас.

— Що тобі треба? — буркнув Гордій і глянув на свого друга. — Ти невчасно.

Я помітила зацікавлений погляд Антона в мою сторону. Мені чомусь стало трохи соромно, тому я сховала своє обличчя, уткнувшись в плече Гордія. Я почула голосний стукіт серця, але не знала, чи це моє так шалено билося в грудях, чи його.

— У вас ще вся ніч попереду, щоб розважатися, а мені треба повертатися додому, — пробурмотів Антон. — Я зараз проведу Аріну до її автомобіля, а ви тут розберіться з цим всім і підійдіть до гаража.

Гордій кивнув, а тоді Антон розвернувся і попрямував геть зі стоянки, тихо сміючись. Мабуть, він тепер постійно це згадуватиме. Не хотілося б, щоб нас хтось тут застукав. Добре, що все зупинилося на поцілунках. Я забрала свою голову та відчула, що мої щоки почервоніли. Чомусь стало трохи ніяково, бо я так захопливо та настирливо водила своїми пальцями по тілу Гордія. Він точно відчув це. Ще подумає, що подобається мені.

Він раптом підняв мене з автомобіля та поставив на ноги. Вони були наче ватними. Схоже, я добряче розслабилася на тому багажнику.

— Все нормально? — хрипло спитав хлопець.

— Так, — пропищала я, не впізнаючи свій голос. — Усе супер! Не можу дочекатися, коли опинюся в ліжку. — Гордій уважно подивився на мене та усміхнувся. Я ж знервовано засміялася. — Маю на увазі своє ліжко. Тобто сама у своєму ліжку. Ну, ти розумієш.

— Розумію, — сказав він і тихо засміявся. — Ходімо вже. Зараз Антон злитися буде.

— Це йому пощастило, що я не злюся. Він не міг зателефонувати? Підкрався так непомітно. Може, стояв і підглядав за нами, наче якийсь збоченець, — буркотіла я, коли Гордій вів мене за руку в сторону гаража. — А якби я була голою? Довелося б прикриватися тобою.

— Я б не роздягав тебе на стоянці, де кожен міг побачити нас, — сказав Гордій. — Та ще й камери усюди.

— К-к-камери? — здивовано спитала я.

— Ти що не бачила які там автомобілі? Звісно, там будуть камери.

— Господи, як соромно! Ми... Ми з тобою на тому автомобілі.

— І що? Ми просто цілувалися, Поліно. Впевнений, що на тій стоянці робили ще гірші речі. Тут постійно вечірки після заїздів, де хлопці й дівчата витворяють таке, що їм потім соромно згадувати.

— А ти теж щось таке робив? — зацікавлено спитала я.

— Цілуватися зі своєю дружиною на багажнику свого автомобіля рахується? — Гордій глянув на мене, усміхнувшись. — Це максимум, що було в мене на таких вечірках.

— О, а я думала, що ти з тих хлопців, що полюбляють розваги на одну ніч.

— Не пригадую, щоб давав тобі привід так думати.

Хлопець трохи насупився і я помітила, що ми уже підійшли до гаража. Він відпустив мою руку та відвів погляд. Я ж обійняла себе руками, бо мені стало холодно.

— Ходи сюди! — сказав Гордій і розвів руками, запрошуючи мене у свої обійми. — Я бачу, що ти змерзла.

— О! Дякую, — пробурмотіла я і підійшла ближче до нього.

На моєму обличчі з'явилася усмішка, коли я міцно притиснулася до його тіла. Він обійняв мене своїми руками й мені одразу ж стало тепліше. Я повільно заплющила очі, поклавши свою голову на його плече. Тут було так затишно, що хотілося назавжди залишитися в цих міцних руках. Він поправив своїми пальцями моє волосся та швидко поцілував мене в голову. Так мило. Гордій наче сам не очікував такого від себе, бо миттю напружився. Мені хотілося, щоб він трохи розслабився, тому я уткнулася носом в його шию та легко торкнулася своїми губами до його ніжної шкіри. Ми стояли, обіймаючись під зорями та яскравим місячним сяйвом. Так просто та романтично водночас, наче ми десь не в цій реальності. Раптом біля нас посигналив автомобіль і я налякано сіпнулася в руках Гордія. Перед очима з'явилося авто Антона і хлопець опустив вікно біля пасажирського сидіння.

— Думав, що мені довше доведеться чекати другої серії вашої романтичної комедії, але ви так швидко вирішили продовжити, — голосно сказав Антон, широко усміхаючись. — Кінематографу варто брати з вас приклад, бо випускають серії раз у тиждень.

— Заткнися! — пробурмотів Гордій і закотив очі.

Він відчинив задні дверцята та кивнув мені, щоб я сіла всередину. Я вже не відчувала сорому біля Антона за те, що він побачив нас тоді, коли ми цілувалися. Все-таки він сам винен, бо не треба було приходити так невчасно. Я думала, що Гордій сяде на пасажирське сидіння, але він опустився поруч та зачинив дверцята. Це здалося мені дивним.

— Що таке? — спитав він, насупившись. — Чому ти так дивишся на мене?

— Нічого, — тихо мовила я і відвела погляд.

Чомусь на моєму обличчі з'явилася усмішка. Довелося повернути голову до вікна, щоб він не побачив цього. Відчуття втоми та бажання спати змусили мене заплющити очі. Сидіння виявилося доволі м'яким та зручним, і я уявила себе на своєму ліжку, чи може, на ліжку в кімнаті навпроти?..

Відчуття невагомості змусило мене повільно розплющити очі. Я насупилася, коли побачила перед собою обличчя Гордія. Не одразу зрозуміла, що він тримав мене на руках.

— Що...

— Т-ш-ш-ш, спи! — тихо сказав він. — Я віднесу тебе в твою кімнату і покладу в ліжко.

Я втомлено усміхнулася йому та поклала свою голову на його плече. Мої повіки стали важкими і я міцно заснула, вдихаючи його запах.

Зранку прокинулася від того, що хтось голосно тарабанив у мої двері. Я скривилася, коли відчула сильний головний біль і важко застогнала.

— Що таке? — закричала я, коли стукіт продовжився. — Можна!

Я побачила у дверях голову Гордія. Він ледь усміхнувся мені, а я ж поклала долоню на своє чоло з надією, що біль кудись зникне.

— Нарешті, Поліно! Уже перша година дня, — заговорив хлопець.

— І що? У мене сьогодні вихідний. Навіщо ти розбудив мене?

Я подивилася на нього, примруживши очі та помітила, що його погляд десь не на моєму обличчі. Коли подивилася вниз, то побачила, що моя майка добряче опустилася, відкриваючи бюстгальтер. Я швидко прикрилася ковдрою та відчула, що трохи почервоніла. Гордій прочистив горло, спершись до одвірка.

— Я хотів повідомити, що тобі вже час збиратися.

— Куди?

— Не скажу.

— Що? — перепитала я, насупившись.

— Нам з тобою треба в одне місце. І у тебе залишилося мало часу, щоб привести себе в порядок. Вибач, але вигляд у тебе зараз не дуже.

— Я не встану з цього ліжка, якщо ти не скажеш мені, куди ми їдемо!

— Тобі не треба цього знати. Це сюрприз.

— Який ще сюрприз? — роздратовано сказала я. — Ти що, побачення нам організував?

— А ти б хотіла цього? — спитав він, піднявши одну брову.

Я фиркнула та відвела погляд до вікна. Швидше повірю, що Земля плоска, ніж у те, що Гордій колись запросить мене на побачення.

— То ти встаєш чи ні?

— Не встаю! — вперто сказала я і склала руки на грудях.

— Не нервуй мене, Поліно! Мені витягнути тебе з того ліжка, чи що?

— Можеш спробувати, — пробурмотіла я.

Думала, що Гордій позлиться трохи, розповість мені про те, куди ми їдемо і я спокійно почну збиратися. Саме так усе виглядало в моїй голові, але він вирішив інакше. Я не зчулася, як Гордій опинився біля мене. Він раптом відкинув ковдру з мого ліжка та схопив моє тіло. Я скрикнула, коли хлопець перекинув мене через своє плече.

— Що ти робиш? — заверещала я та почала зі всіх сторін бити його своїми ногами. — Відпусти мене!

Його, здається, це лише веселило, бо я все ж почула його сміх. Він вийшов з моєї кімнати зі мною на руках. Я вчепилася пальцями за ручку дверей, намагаючись зупинити його, але він так сильно тягнув мене, що мені довелося відпустити її. Я роздратовано видихнула і вдарила рукою по його плечі.

— Ауч! — скрикнув він. — Чого ти постійно б'єшся?

О, то йому боляче! Я вже збиралася знову вдарити його, як він раптом опустив мене на підлогу. Я трохи здригнулася, коли мої босі ноги зустрілися з холодною плиткою у ванній кімнаті.

— Збирайся! — скомандував Гордій, дивлячись мені в очі. — І одягни щось стильне, але тепле, бо на вулиці сьогодні холодно. Я чекатиму тебе в гаражі.

— А якщо не прийду? — кинула виклик я. — Що ти зробиш?

— Тоді мені доведеться знову перекинути тебе через своє плече і віднести прямо до пункту призначення.

— Дивлюся, тобі сподобалося носити мене на руках, бо останнім часом ти робиш це дуже часто.

— Ти чудово замінюєш гантелі, Поліно.

Мені так і хотілося сказати йому щось таке гостре, але він просто зачинив двері перед моїм носом. Я роздратовано видихнула і підійшла до дзеркала у ванній кімнаті. Вигляд у мене був просто жахливий. Вночі Гордій відніс мене до моєї кімнати та положив на ліжко. Я не встигла змити косметику, а також переодягнутися. На мені досі були ті шорти та майка, що і вчора.

Так не хотілося кудись іти, але у мене не було вибору. Може, це зустріч з його дідусем? Але чому він не сказав мені про це? Я видихнула, зняла з себе одяг та попрямувала в душ.

Гордій сказав вдягнути щось стильне. Я обрала коротку шкіряну спідницю чорного кольору та білу блузку. Зверху накинула чорний тренч, а також взула туфлі на високих підборах. З макіяжем довелося довше попрацювати, аніж зазвичай, адже після алкоголю моє обличчя мало не найкращий вигляд.

У мене залишилося мало часу, тому я швидко розчесала своє волосся та залишила його розпущеним. Двері до гаража були відчиненими, що означало, що Гордій уже там. Мені страшенно хотілося їсти, але мій любий чоловік зараз почне дратуватися, бо я і так довго збиралася.

Коли зайшла в гараж, то одразу ж помітила його. Він стояв, спершись до свого автомобіля та цикав щось у своєму телефоні. На ньому сьогодні була чорна шкіряна куртка, що додавала йому брутальності.

— Ти забрав авто? — спитала я, глянувши на Камаро черевного кольору.

— Так, зранку, — відповів Гордій і сховав свій телефон у кишеню джинсів. — Ти ще спала.

Я відчинила дверцята автомобіля з пасажирської сторони та помітила, що хлопець підійшов ближче до мене. Я подивилася на нього, не приховуючи свого зацікавлення.

— Так і не зрозуміла, куди ми їдемо, — пробурмотіла я.

— Думаю, що тобі сподобається.

Гордій уважно розглядав моє обличчя. Він трохи примружив очі та схилив голову вбік. Це було дивно. Особливо, коли хлопець нахилився ще ближче, заглядаючи в мої очі. Я напружилася, але дивилася на нього у відповідь.

— Чому ти так дивно дивишся на мене? — не витримала я.

— Мені подобається колір твоїх очей, — відповів він і знизав плечима. — Вони у тебе дуже красиві. Ніби звичайні карі, але з таким насиченим зеленим відтінком, що робить їх особливими.

— Ти помітив це лише зараз? — тихо спитала я та нахилилася ближче до нього. — Ми вже майже два місяці одружені.

— Я помітив це ще у день нашого весілля, Поліно. Просто сказав про це тільки тепер.

Я усміхнулася та легко сперлася до дверцят. Гордій продовжував дивитися на мене, але я була зовсім не проти. Мені подобався його погляд.

— У тебе теж дуже красиві очі, — сказала я. — Ніколи раніше таких не бачила.

Це було правдою. Мене завжди заворожували його сірі очі, що яскраво виблискували на сонці, наче метал.

— Ну, мені доводилося бачити такі ж очі у свого дідуся.

— Знаєш, якщо ти у старості будеш виглядати так само як і твій дідусь, то я готова бути твоєю дружиною трохи довше, ніж шість місяців.

Гордій засміявся і я теж дозволила собі посміятися поруч з ним. Потім, коли ми обоє затихли, між нами з'явилася незручна тиша. Ми просто дивилися одне на одного, і жоден з нас не хотів переривати цей зоровий контакт. Думки постійно змінювалися в моїй голові й зупинилися на тій, де я наказувала собі не прив'язуватися до нього. Це всього лише на шість місяців (уже на чотири з половиною). Як тільки закінчиться термін договору, ми розлучимося. От і вся історія.
Я важко видихнула, опустила погляд і швидко сіла в автомобіль. Гордій же закрив за мною дверцята.