Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Беру перший-ліпший келих і, інтуїція не підводить мене. Роблю ковток. У роті стає приємно солодко, а по ногах повільно розтікається слабкість.

Розвертаюсь й врізаюсь у кам'яні груди. Від зіткнення, на зап'ястя поливається шампанське. А після цього я відчуваю як на моїй талії миттєво з'являється чужа рука, завдаючи знайомого болю.

Зрозумівши, що переді мною справді Арон, я різко смикаюсь назад, але він не відпускає мене. Впивається пальцями в тканину сукні, бажаючи пробратися під неї.

У голові справжня каша від гучних слів, які мені хочеться прокричати йому в обличчя, але натомість мій язик приріс до піднебіння, а тіло закам'яніло й не може зрушити з місця.

Ця близькість впливає на мене неправильно, і якщо вона триватиме ще хоч секунду — нас помітять.

— Твоя супутниця нудьгує, Ароне! Іди розваж її!

— Ти ревнуєш? — трохи схиливши голову набік, цікавиться він.

— Ні, — грубо відповідаю, нагородивши його зневажливим поглядом.

Арон різко смикає мене на себе. Його погляд темніє, губи перетворюються на тонку лінію:

— Коли ти так дивишся на мене, мені хочеться згорнути тобі шию, — шипить в обличчя. Його погляд повільно опускається на мої темно-червоні губи, а потім повзе вниз. До глибокого вирізу декольте. Я чую, як він голосно тягне повітря через ніс.

— Арон ...

Поряд з нами з'являється витончена постать його повії, але хлопець не поспішає мене відпускати. Закриває своєю величезною спиною від сторонніх очей, створюючи враження, що ми просто спілкуємось. Але й це вже дуже дивно виглядає, бо ми не маємо нічого спільного з молодшим братом Яніса.

— Ти мене познайомиш? — продовжує Жасмин нудотним голоском.