Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Арон

— Гарна сукня, — швидко оглядаю струнку фігуру Жасмин та відчиняю перед нею вхідні двері покерного клубу, що належить моєму братові.

Я не зміг упустити можливість побалувати його своєю присутністю.

Те, що Лера виявилася не його коханкою — це нічого не означає. Ні вона, так інша. Зазвичай, на такі заходи приходять саме із коханками. Ось я зараз на неї й гляну.

Яніс зовсім ненароком, випадково обмовився, що у нього в клубі сьогодні закрита вечірка.

Ну, і ще одна причина чому я тут — це один банкір із досить гучним прізвищем Коцюбинський. Міран попросив скласти на нього "досьє". А де найкраще дізнатися про людину, як не на закритій вечірці? Вміє ж Яніс обирати собі друзів…

Втім, я впевнений, що це все вимушена дружба. Він Адаміді. І єдине, що нас пов'язує, крім однієї крові — це бездоганна інтуїція. Ми наскрізь бачимо людей, якщо нам не заважають емоції.

Мої емоції відключені. Впевнений, свої, Яніс теж давно вимкнув. Це пояснює, чому дружина, яка колись обожнювалася ним, наразі живе у своєї матері.

Зайшовши в приміщення, мій погляд миттєво чіпляється за яскраву брюнетку з отруйно-червоними губами. Вона сидить в дальньому кутку та дивиться на мене.

Коли розумію, хто це, всі мої плани летять до біса в прірву. Я думав, що Лера відмовиться й не відвідає сьогоднішнього заходу. Заб'ється у свою нірку та зализуватиме рани. Але ж вона тут.

Як і завжди, Лера виглядає бездоганно приголомшливо. Ось тільки цей гордовитий погляд мене дико дратує. Хочеться позбутися його. Змусити, щоб більше ніколи не наважилася на мене так поглянути.

— Цікава компанія, — пищить біля мене моя тимчасова іграшка. Я навіть забув, що прийшов не один.

— Не те слово! Ходімо, познайомлю з головним цього свята.

На мій величезний подив, Яніс сьогодні був один. Формально. Реально, він стояв у компанії того самого банкіра та ще двох чоловіків, розкурюючи сигару.

Побачивши мене він зобразив увесь свій мізерний набір емоцій й рушив у мою сторону.

— Арон? Дуже здивований твоїй присутності, — вимовляє Яніс, опинившись поряд. — Хто твоя супутниця?

Жасмин він не надає належної уваги. Я трохи прорахувався. Яніса більше бентежить моя присутність та поведінка. Мене це заводить у глухий кут. Не такої реакції я очікував. У відносинах між Янісом та його дружиною, досі залишається пазл, що бракує.

Не те щоб мене особливо турбувало особисте життя брата, але таких як Ольга більше немає. І якщо він завдав їй шкоди, я завдаю йому вдвічі більшої шкоди. Причому власними руками.

Ольга одна на мільйон. Тим більше вона носить їхню дитину під серцем. Але замість того, щоб перебувати поруч із дружиною, Яніс віддає перевагу компанії своїх друзів лицемірів, розкурюючи з ними дорогий тютюн.

— Це Жасмин, — нарешті розумію, що треба щось відповісти. — Сподіваюся, ти не проти?

Знайомлячи брата зі своєю іграшкою відчуваю, як моя права щока спалахує. Я знаю, звідки це. Безпомилково вгадую, коли смикнувши голову в сторону, зустрічаюся поглядом із Валерією.

Невже ти ревнуєш, моя дівчинко? Отже, мені не здалося. Тієї ночі, я дійсно чув здавлений стогін насолоди? Піздець…

Мене просто починає трясти від усвідомлення того, що наш спонтанний секс був не одностороннім зв'язком.

Все різко тьмяніє. Стає нецікавим. Прісним. Мені вже однаково, на хріна я сюди прийшов. З ким? Що там за банкір?

На перший план знову виповзає бажання. Тупе бажання підім'яти її під себе. Зламати.

Вона довбаний пролом у кам'яній стіні мого самоконтролю, і коли вона поряд — я втрачаю себе. Це дико дратує.

— Хто цей чоловік? — подає голос Жасмин, коли Яніс залишає нас самих.

— Що? — намагаюся позбутися в'язких думок у яких я роблю з Валерією щось дуже погане на тому бісовому диванчику. — Це мій брат. Сподобався? — примружившись, спостерігаю, як Яніс взявши келих із шампанським, сідає поруч із Лерою. Моєю Лерою.

— Не дуже, — бездумно відповідає Жасмин. — Старий. Ви зовсім не схожі.

— А якщо він добре заплатить? Тобі буде по хер на його вік? — кидаю з сарказмом. Упевнений, поставивши Яніс перед нею стопку баксів, як мила Жасмін швидко б розсунула свої стрункі ніжки.

Бісить.

***

Намагаюся вдатися в розмову, яка випадково розгорнулася між мною та банкіром. Але погляд постійно чіпляється за бажаний витончений силует жінки, яка зараз підійшла до стійки з алкоголем.

Не можу більше контролювати бажання доторкнутися до неї.

Подумки посилаю все до біса і, шепнувши Жасмин, щоб розважала банкіра, відступаю у потрібному напрямку.

Опинившись навпроти з Валерією, що ні про що не підозрює, як одержимий тягну носом її аромат. Відчуваю, як гострі голки збудження проколюють шкіру наскрізь, а в роті стає сухо. Перед моїми очима її голі гострі плечі, а темне волосся старанно намагається їх приховати від мого пронизливого погляду.

Лера різко розвертається та врізається в мене. З особливим задоволенням підтримую її за талію та легенько штовхаю на себе.

Ось ти й попалася!

Вона дивиться на мене зляканим поглядом, але за секунду він перетворюється на зневагу.

— Твоя супутниця нудьгує, Ароне! Іди розваж її! — тихо шипить мені.

— Ти ревнуєш? — трохи схиливши голову набік, цікавлюся я.

— Ні!

За секунду моє бажання перетворюється на щось неконтрольоване та дике. Вона суцільна отрута, що залишає болючі опіки. Я підсів на неї як на найсильніший наркотик, не боячись отруїтися та здохнути.

Мене дратує той упир, на кого я перетворююся поруч із нею, але це просто неможливо контролювати.

Мені водночас хочеться закрити їй рота та змусити випаруватися, щоб не продовжувала зводити мене з розуму, і водночас схопити її за руку й вивести звідси, щоб більше ніхто не зміг подивитися на неї. Щоб вона відкривала свій рот тільки для того, щоб видавати новий стогін задоволення.

— Коли ти так дивишся на мене, мені хочеться згорнути тобі шию, — ледве стримую себе, щоб не втілити сказане в реальність.