Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

Об'єкт же моїх мук спокійно вів машину, мабуть забувши про мою присутність.

У голові раптово виник образ красивої брюнетки і я просто не змогла промовчати:

- Вибач, я зіпсувала тобі побачення своїми проблемами!

- Твої ревнощі недоречні! - спокійно видав він.

Ні! Ну і як із ним розмовляти? Його самовпевненість дратувала. Я вибухнула!

- Владе, я не можу тебе зрозуміти! Ти відштовхуєш мене немов я загроза всьому твоєму життю, але водночас виявляєш незрозумілу турботу. Можливо, ти щось поясниш?

- А тобі й не треба мене розуміти! Просто викинь із голови!

- Спасибі за пораду! - вичавила я крізь зуби т зі злості поставила запитання, яке раніше вирішила не піднімати. - Як ти поясниш лікування в цій клініці? Звідки в тебе гроші на неї?

- Зв'язки! - підтвердив він мою версію.     

- Досить непогані! - додала я. - Гадаю, подробицями ти не поділишся!?

- Ні! - була коротка відповідь.

- Звичайно! - зрозумівши, що втрачати вже нічого, у мене розв'язався язик. - Владе, у мене закрадаються підозри, що ти мене боїшся! З чого б це?

- От ти й поясни! Твої ж підозри.

Змагатися в дотепності не хотілося та я гордо заткнулася.

Тим часом ми в'їхали в місто і Влад упевнено повів машину до мого району. Мою адресу він знав! Я вже досить заспокоїлася. Невже, все так і закінчиться, толком і не почавшись?!

Чортик на лівому плечі яро заклинав вдатися до останньої спроби, ангел на правому спокійно закликав поїхати зараз же до батька. Міркувала я не довго!

- Може, зайдеш на каву? Не зрозумій неправильно! Просто хочу хоч якось тобі віддячити!

- Мені цілком вистачило б звичайного спасибі! - на красивих губах з'явилася чарівна посмішка і я вирішила скористатися цією метаморфозою.

- А де ж заїжджена фраза - якщо, що - звертайся? - усміхнулася я у відповідь.

- У нашому випадку - в прольоті!

- То ти відмовляєшся від кави? - сумна констатація фактів.

- Чому ж! Ходімо! - сказав він та вийшов з машини. Я ж із відкритим від недовіри ротом залишилася сидіти на місці. До чого ж він непередбачуваний! Спробуй вгадай, що в нього в голові.

Побачивши цілком зрозумілу реакцію, Влад обійшов машину та відчинив мені двері.

- Ти передумала? - з усмішкою запитав він.

- Не дочекаєшся!