Читати книгу - "Краєвиди підглядника, Богдан Миколайович Бойчук"

Невдоволена Джуліана пригорнулася до хлопця й занурила ліву руку в його довгі кучері. Одночасно правою рукою гладила його коліно, а відтак посунула руку трохи вище, а потім ще вище. Я не мав сумніву, що ця мізансцена була задумана для мене. Тим більше, що хлопець то підіймався вгору, то корчився від кожного її дотику. Нарешті зірвався з лавки й почав втікати. Вона різко крикнула до нього, і він застиг на півдорозі. Кивнула пальцем, і він повернувся назад і сів поруч з нею…

Вона приклякнула перед хлопцем на коліна, розшарпнула його штани і схилила голову йому між ноги. Він сидів плечима до мене, і я не міг бачити, що вона чинила з ним. Я тільки бачив, як він ввесь час стрясав плечима, наче сміявся чи ридав. Я відчув у собі наплив жорстокости й люті, а моє тіло скрутив спазматичний корч болю. Щоб не заревіти по-тваринному, я вп'явся зубами в зап'ястя і стискав щелепи так міцно, аж кров потекла.

Я раптом збагнув, що вона знущалася не тільки над молодим хлопчиною, а й наді мною, переживаючи подвійну насолоду. А, може, й подвійний біль? Не знаю, я ніколи не міг зрозуміти її.

Після цього усвідомлення біль мій трохи вщух, і я вернувся в кімнату. Роздягнувся, впав на ліжко й, закусивши подушку, знепритомнів.

Вночі почув легенький скрип вхідних дверей до мого мешкання і скрадливі кроки, які наближалися до спальні. Я насторожився, широко розплющив очі й намагався проглянути крізь густу темряву. Я знав, що це Джульєтта. її кроки на мить застигли, і я почув, як вона руками обмацувала меблі, шукаючи в темряві дорогу. Мені стало гаряче. За мить знов почулися кроки. Тихенько відхилилися двері до спальні, і в них появилася гола Джульєтта. Довге волосся закривало їй груди. Мені перехопило дух.

Вона ступила ще два кроки. Я раптово стрибнув на неї й кинув її на ліжко. Вона вхопила мене обома руками за шию, стискала й відпихала мене від себе. Та раптовий наплив енергії збудив моє тіло. Я вдарив її коліном, і вона впала навзнак. Я кинувся на неї, розкрив руки й пришпилив своїми руками до ліжка. Розкинув колінами її ноги і впхав між них свого члена. Розп'ята піді мною, Джуліана корчилася, вищала, але я жорстоко розпластав її своїм великим тілом і впився губами в її уста. Вона кусала мої губи, та я не відчував болю. Розпалений, намагався тільки впхати в неї члена. Але вона кидала стегнами, і я ніяк не міг проникнути в неї. Раптом побачив, що її обличчя було залите кров ю й відразу усвідомив, що це моя кров — із покусаних губ.

Я мимохіть притулив до губ одну руку, а вона, використавши мить, вхопила звільненою рукою мого члена й шарпнула так несамовито, що я заревів з болю, кинувся вбік і впав із ліжка. Вона, мов навіжена, вхопила зі столика ножа і гострим вістрям била мого збудженого члена з такою люттю, що кров бризкала по стінах. Коли мій член впав мені між коліна, вона з огидою кинула на підлогу ножа і вийшла, гримнувши дверима з такою силою, що мене стряснуло.

Я раптово сів на підлогу й деякий час не міг прийти до тями. Увімкнув світло, притулив руку до губ, та губи були цілі. Глянув на долоні, озирнувся довкола, та ніде не було жодних ознак крови. Щойно тоді я усвідомив, що все це були марення, і я, кидаючись у сні, злетів із ліжка. Я полегшено зітхнув.

Цей сон був до великої міри образом наших стосунків із Джуліаною. І я ніяк не міг заснути. Болючі думки ввесь час насувалися на мене. Чому наші стосунки такі жорстокі? Чому ми діємо проти себе? Чому хочемо знищити одне одного? Я не заподіяв їй ніякого лиха, ані вона мені. Насправді, вона манила мене як жінка, я починав захоплюватися нею. А, може, я тільки жадав її, тому з такою люттю реагував на її почини. Крім того, я ввесь час мав відчуття, що вона безнастанно намагалася довести мене до крайності, і мій дивний сон міг бути також осторогою.

Але таке логічне усвідомлення проблем нічим мені не помогло й нічого не змінило у моїх стосунках з Джуліаною. А марення й далі приходили і траплялися все частіше й частіше. Врешті доходило до того, що я боявся лягати спати. Невиспаний і знеможений, волочився по дому, мов тінь. Кожного вечора, замість іти до ліжка, сідав у крісло на балконі й чекав на Джуліану та її Ромео. Та Джуліана наче вгадувала мої думки й не виходила на лавочку. Це доводило мене до шалу. Я не міг знайти собі ні хвилини спокою.

Нарешті одного гарного місячного вечора вони з'явилися в саду. Я, увесь напружений, сидів на балконі й чекав.

Вони, сидячи віддалік одне від одного, по-дружньому гуторили. Це впливало на мене заспокоююче, мов бальзам. Я поступово відпружувався й відчував душевну полегкість. Опер голову об стінку крісла, заплющив очі й не думав ні про що. Я давно не почувався так гарно. Мріяв продрімати в такому стані до ранку. Але Джуліана мала здатність вгадувати мій душевний стан. Нічну тишу раптово розбив голосний звук ляпаса. Я відкрив очі й побачив, як Джуліана обхопила обома долонями обличчя хлопця, притягнула до себе і прилипла губами до його уст. Хлопець у розпуці розкинув руки. Тоді вона оперлася спиною об поруччя лавки, вхопила хлопцеву руку й притиснула до своїх грудей. Хлопець, мов обпарений, зірвався на ноги й вишарпнув свою руку.

Вона щось просичала до нього, і він слухняно сів. Джуліана розстебнула на грудях блузочку й оголила свої груди. Вона знов засичала, і хлопець припав губами до грудей і смоктав, як дитина. Вперше я помітив на його обличчі задоволення, — вона, мабуть, перевтілилася в його уяві в матір. Ревнощі й лють стиснули мені горло. Потреба боронити честь матері й жадання її роздирали мене навпіл. Я, знервований, збіг сходами вниз, не можучи спокійно дивитися на