Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

«синдром навченої безпорадності».

Багато вчених пізніше перевіряли теорію, робили свої експерименти. Вони, як і Селіґман, приходили до схожого висновку: якщо людина систематично зазнає поразки, всупереч усім зусиллям змінити ситуацію; якщо людина часто потрапляє в скрутне становище, на яке не впливають її дії; якщо вона потрапляє і впродовж певного проміжку часу перебуває серед хаосу, де постійно змінюються правила і будьякі рішення, вчинок, слово призводять до покарання — у людини атрофується воля, зникає бажання взагалі що-небудь робити для поліпшення ситуації, настає стан апатії, а за ним приходить депресія. Людина здається, — отець Патрік зробив паузу, оглядаючи присутніх. — Схоже, своєю розповіддю я теж ввів вас у стан депресії, — він усміхнувся. — Давайте трохи відволічемося і пограємо.

— Ви будете бити нас струмом? — пожартував хтось із натовпу.

— Зовсім ні, хоча двох-трьох із вас мені, може, і хотілося б підсмажити. — Публіка засміялася. — Нам потрібні дві команди по десять учасників. Отже, зліва від мене «поети». А справа — «композитори». Зараз перевіримо ваші розумові здібності. Згодні?

— Згодні, — відповіла за всіх дівчина у фіолетовому светрі й синіх джинсах, які, до речі, давно заборонили в Üмперії, оскільки вигадали й вперше пошили їх в Unación.

— Я подам сигнал, — сказав священник, роздаючи гравцям маленькі листки паперу, з’єднані скріпками. — Ви візьмете синю скріпку. На кожному з папірців є буква. З цих букв ви повинні скласти назву міста. У вас буде тридцять секунд. Готові? Три, два, один. Почали.

Учасники гри зашелестіли папером. Давид теж зголосився грати, за команду «композиторів». Побачивши комбінацію букв, він легко склав назву міста — Üмперний. Минуло тридцять секунд.

— Час вийшов, — отець Патрік знову дав сигнал. — Наступний набір букв — жовта скріпка. Цього разу потрібно скласти назву тварини. Три, два, один. Почали.

Давид знову без проблем впорався із завданням. Цього разу вийшло слово «гіпопотам». Священник ще три рази давав завдання. Давид не впорався тільки з передостаннім.

— Отже, перевіримо результати. І я поясню, чому ви були розділені на команди, якщо кожен, начебто, грав самостійно, сам за себе. Перше слово. Назва міста — Üмперний. Скільки людей у команді «композиторів» відповіли правильно? Піднесіть руки.

Дев’ять учасників з десяти встигли розв’язати головоломку за відведені тридцять секунд.

— Дуже добре, більшість впоралися. А як справи у «поетів»? Хто з вас впорався із завданням?

Учасники команди дивилися одне на одного, але ніхто так і не підніс руку.

— Немає ні у кого правильної відповіді? — перепитав отець Патрік. — Що ж, наразі «композитори» ведуть. Перейдімо до другого завдання. Піднесіть руки, хто впорався з назвою тварини. Гіпопотам, — священник подивився на учасників обох команд. — «Композитори» впоралися всі. А ось «поети» знову не змогли розв’язати задачу. Ніхто взагалі?

Команда «поетів» мовчала. Отець Патрік озвучив правильні відповіді ще двох завдань. І знову «композитори» майже всі впоралися, а «поети» — ніхто.

— Що ж, перевіримо останнє завдання. У ньому зашифроване прізвище композитора. Чайковський. «Поети», хто з вас впорався із завданням?

Лише дівчина у фіолетовому светрі підняла руку. Більше ніхто не розв’язав задачу. А «композитори» знову всі впоралися.

— Я вітаю команду «композиторів», ви виявилися розумнішими! — чоловік поплескав команді. — Насправді, — продовжив отець Патрік, — ми перевіряли не інтелект, а дещо інше.

«Поети» нічим не гірші за вас, переможців. Просто в перших чотирьох завданнях у кожного з них у наборі була одна неправильна буква. Вони не могли розв’язати задачу через те, що рішення просто не було. Не могло бути. Але що цікаво, в п’ятому завданні всі гравці без винятку отримали правильний набір букв. І всупереч цьому майже всі «поети» знову не впоралися із завданням. Вони зазнали невдачі, оскільки їхній попередній досвід показав: «Ця гра дуже складна і незрозуміла», «я недостатньо розумний/на» і так далі. Вони переконали себе в тому, що нездатні вирішувати подібні завдання. «Поети» зазнавали невдачі всі попередні чотири рази, тому й останнє завдання більшість провалила. Вони здалися ще до виконання завдання! Як бачите, необов’язково бити струмом або мучити шумом. Потрібно просто створити умови для розвитку синдрому навченої безпорадності, — отець Патрік подякував обом командам за участь в експерименті. — Üмперські заборони й покарання. Вони не випадкові. Кожен наш крок може призвести до кари, відплати, екзекуції. Ми живемо в постійному страху. Спочатку поквартально, потім щомісяця, тепер уже щодня влада вводить заборони, штрафи за якимись новими незрозумілими й нелогічними критеріями. І що б ми не робили, ми все одно «не в змозі впоратися із завданням», і нас карають за це — навчають безпорадності. Понад 95 % населення вже навчені. Вони «лежать на підлозі, смикаються і скиглять» замість того, щоб піднятися і, як мінімум, втекти, уникнути «удару», спробувати змінити своє становище на краще. Я вже не кажу про опір.

— І що ж робити? — запитав Давид.

— Той факт, що ви зараз тут, вже говорить про те, що ви успішно захищаєтеся. І це вже велике досягнення, я вас вітаю. Ваша особиста перемога над системою. Адже проти нас використовують не тільки психологічні прийоми. Нас контролюють і промивають нам мізки за допомогою нових технологій. Нас у буквальному сенсі слова модифікують собі на догоду, а всіх непокірних або тих, що провинилися, — знищують, — отець Патрік зробив паузу, ковтнув води й продовжив: — Тому, що б ви не робили, продовжуйте в тому ж дусі. Я лише додам дещо, що, можливо, зробить ваш захист більш ефективним.

Як вижити в хаосі? Як уберегтися від синдрому навченої безпорадності? Перший засіб — будь-який вид осмисленої діяльності. Необхідно знайти відчуття контролю над ситуацією. Говорячи це, я не маю на увазі уявити себе супергероєм, що зараз же злетить у небо високо над Üмперією, махне чарівною паличкою і відновить справедливість. Ні. Іноді навіть незначні, на перший погляд, дії можуть призвести до позитивного результату. Під час Світової коричнево-червоної війни в концтаборах деякі ув’язнені не тільки вижили, а й не втратили волю, не зламалися. Але ж там панував постійний хаос, який створювали навмисно. Керівництво постійно встановлювало нові заборони, які часто суперечили одна одній. Будьяка дія призводила до суворого покарання,