Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

"Кілька років?

"Так. Я не знала, що він одружений, доки мені не виповнилося вісімнадцять".

"То він все ще жив з нею? Аж до того часу?

"Ні. Він не жив. Ось чому я не знала. Тому що у нього була квартира в Лондоні, яка дісталася йому від батька. Але його колишня і хлопці жили за межами Лондона, десь в Ессексі. Він приїжджав додому на вихідні. Це все - це було трохи безладно, я гадаю".

Алікс киває, але мовчить.

Коли їхній сеанс закінчується, йде дощ, і Алікс пропонує відвезти Джозі додому. Після того, як вона відкинула спинку сидіння, Алікс спостерігає з машини, як вона виходить з-за рогу, щоб побачити, в який будинок вона зайде. Алікс знає цю дорогу. Вона ходила нею тисячу разів: непоказний щурячий хід, що з'єднує Паддінгтон з Кілберном. А там, як і описувала Джозі, довга смуга величезних вікторіанських вілл, що стоять парами, побудованих впритул до тротуару, обшарпаних і вицвілих, без дерев, які б захищали їх від брудних випарів. Вона спостерігає, як Джозі відмикає двері будинку, що стоїть одразу за автобусною зупинкою. Вона бачить Волтера у вікні і знову вражена тим, наскільки старим він виглядає. Вона намагається уявити собі красивого сорокадворічного Волтера, який, за словами Джозі, цілував її в пабі, коли вона була дівчинкою, але це важко зробити. Він не дуже добре переносить плин часу. Вона бачить, як він повертається, коли Джозі заходить до кімнати, і на його обличчі з'являється легка усмішка. Він щось каже їй, а потім повертається до свого ноутбука. Джозі ненадовго з'являється біля вікна, тримаючи собаку і озираючись, а потім знову зникає. Поруч із вікном, в якому сидить Волтер, є ще одне вікно. На ньому напіввідчинені джинсові штори. Алікс бачить обриси шафи та двері. Вона припускає, що десь за цими дверима знаходиться Ерін, старша дівчинка, та, що досі живе вдома, та, якій зламала руку молодша сестра, що пішла з дому, коли їй було шістнадцять.

А потім перед будинком зупиняється автобус і вириває Алікс зі своєрідної замріяності. Вона вмикає передачу і їде додому.

На кухонному столі вона відкриває свій ноутбук і гуглить адресу Джозі. Вона додає ім'я "Волтер Фейр", але нічого не з'являється. Вона додає імена "Джозі Фейр", "Ерін Фейр" і "Роксі Фейр", але все одно нічого не з'являється. Як вона і підозрювала. Анонімні, як і 90 відсотків населення світу. Навіть у наш час, коли в соціальних мережах повсюдно можна знайти липкі відбитки пальців, більшість людей не можна відстежити в інтернеті. Вона вводить адресу в Google Maps і деякий час дивиться на режим перегляду вулиць, прокручуючи вгору і вниз дорогу Джозі, шукаючи щось, вона не впевнена, що саме.

Четвер, 4 липня

Джозі одягає джинсову куртку поверх футболки та кросівок і дивиться на себе в дзеркало. Це та сама джинсова куртка, яку вона носить з підліткового віку, та, в якій вона була на своєму п'ятнадцятиріччі в пабі з Волтером. Вона потерта на ліктях і на манжетах, але вона зберегла її цілою і неушкодженою протягом багатьох років, виглядала досить ошатно, щоб її можна було носити. Це її щасливий піджак, піджак, який вона носила, коли її життя змінилося, коли вона перетворилася з дівчини, яка пила теплий сидр з грубими хлопцями, на дівчину, яка мала любов справжнього чоловіка, яка народила прекрасних дітей і квартиру з двома спальнями. Але ця дівчина... ця дівчина починає відчувати себе перевертнем, шахрайкою, одновимірною паперовою лялькою. Вона розпливається в її уяві, перетворюючись на людську калюжу. Вона зриває куртку і знову дивиться на себе. Вона якось зберегла свою фігуру, навіть не намагаючись. Вона має гарний вигляд. Напевно, вона могла б носити такий самий одяг, як і Алікс, і виглядати в ньому добре. Вона перебирає свій гардероб, шукаючи щось не джинсове - чому в неї так багато джинсового? - і щось не сіре. Вона знаходить чорну сорочку, яку купила, щоб прикрити купальник одного разу, коли в Озерному краї було дуже спекотно. Вона одягає її поверх футболки та кросівок і повертається то в один бік, то в інший. Вона вирішує, що має гарний вигляд, і вішає джинсову куртку назад у шафу. Вона дістає з комода сонцезахисні окуляри і заправляє їх у волосся, а потім знімає свої бірюзові сережки, що бовтаються, і замінює їх на сережки-обручі, які Волтер подарував їй на день народження минулого року.

Волтер дивиться на неї, поки вона збирає собаку на прогулянку.

"Виглядаєш так, ніби ти у відпустці.

"Справді?

"Так.

"Ну, на вулиці гарна погода. Подумала, що могла би трохи погуляти в парку. Поїсти морозива.

Волтер дивиться у вікно, а потім знову на неї. Він каже: "Знаєш що, звучить непогано. Я піду з тобою".

Джозі злегка здригається. "О," - каже вона. "Ні. Я маю на увазі, я зустрічаюся там зі своєю подругою. Зі шкільною мамою. Ну, ти знаєш.

Волтер звужує на неї очі. "Ти впевнена, що це не шкільний батько, з яким ти зустрічаєшся?" У його голосі грайливий тон, але вона знає, що під ним ховається тонке лезо гніву.

Вона підхоплює його грайливий тон і каже: "Боже, Волтере, ти, очевидно, ніколи не бачив жодного зі шкільних татусів, щоб навіть сказати таке!

Він повільно киває, потім знову одягає окуляри і повертається до екрана. "Що ж, - каже він, - розважайтеся. До зустрічі".

Вона пристібає повідець до нашийника собаки і виходить з квартири.

"О!" - каже Алікс, оглядаючи Джозі на порозі свого будинку п'ятнадцять хвилин потому. "Ніяких джинсів!

"Ні", - яскраво відповідає Джозі. "Не сьогодні. Я не в настрої".

"Я б хотіла поговорити з тобою колись, можливо, про джинсовий одяг? Ти не проти?

"Так. Думаю, я теж хочу про це поговорити".

Джозі оглядає будинок Алікс, шукаючи ознаки рудого чоловіка, але сьогодні його тут немає; у домі панує тиша і спокій. Лише вони вдвох.

"Чоловік повернувся на роботу?

Так. Алікс киває і посміхається. Він майже ніколи не працює вдома.

"Чим він займається?

"Він агент з оренди комерційної нерухомості. Переважно в місті.

"Звучить напружено".

"Ну, так, мабуть, багато в чому. Важка робота.

"Але очевидно,