Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українські казки 📚 - Українською

Читати книгу - "Українські казки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українські казки" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 37
Перейти на сторінку:
ти ще й обманюєш мене?!

Думає дід: «Що ж це зробилося зі скатеркою? То, мабуть, Вітер обдурив мене». І пішов дід знову до Вітра. А Вітер каже:

— Діду, як ти загубив мою скатерку, то дам тобі гаманець. Будеш мати з нього грошей, скільки хочеш. Лиш спорожниш його, а він уже знову повний.

Дід узяв того гаманця і пішов додому.

За день дід не міг дійти додому і знову зайшов до корчмаря. Той зустрів його як старого знайомого. Посадив діда за стіл, п'ють вони, їдять. Корчмар і запитує:

— Покажіть, діду, ще якісь чудеса. Що у вас є цікавого?

А дід виймає гаманець і показує корчмареві. Спорожнив гаманець на стіл — купа золота! Поклав гаманець у кишеню, тоді витягає, спорожняє — знову купа золота.

Напоїв діда корчмар. Дід заснув, а корчмар витягнув із дідової кишені гаманець, а в кишеню поклав інший.

Устав дід рано і пішов додому. А жінка його знову свариться. Дід і каже:

— Бабо, тепер ми будемо добре жити до самої смерті.

Витягає дід гаманець, витрушує на стіл — нічого нема. А баба ще гірше свариться.

— Другий раз мене обманюєш!

Іде дід знову до Вітра. І скаржиться:

— Не слухає мене гаманець, нема в нім більше грошей.

А Вітер знає, що діється, лиш не каже дідові нічого. Усміхнувся він і сказав:

— Даю тобі, діду, ще оцю сумку. Як захочеш бачити, що в ній є, то відкрий її і крикни: «Два з сумки!» А як не захочеш більше бачити тих двох, то крикни: «Два в сумку!» — і закрий сумку.

Вийшов дід і йде додому. І захотілося йому побачити, що є в сумці. Відкрив він сумку і каже: «Два з сумки!» Як вийшли два з сумки, як почали діда молотити! Пригадав дід, що Вітер казав. «Два в сумку!» — крикнув він, і тих два лишили його і пішли в сумку. Дід закрив сумку і пішов далі. І прийшов знову до того корчмаря. Зрадів корчмар: «О, старий знайомий прийшов!» Та садить діда за стіл. Наїлися вони, напилися. А корчмар запитує:

— Ану, діду, що за чудеса в тебе є? Показуй.

Дід і каже:

— Два з сумки!

Як вийшли два з сумки! Як почали корчмаря бити, як почали молотити!

Корчмар кричить:

— Жінко! Віддай дідові його скатерку й гаманець, хай він мене лишить живого!

Забрав дід скатерку й гаманець.

— Два в сумку! — крикнув він, закрив сумку і пішов.

Приходить дід додому, а баба знову свариться. Дід думає: «За те, бабо, що ти зі мною стільки сваришся, провчу я тебе». Та й відкрив сумку:

— Два з сумки!

Як вийшли два з сумки, як зловили бабу! Б'ють, аж порох летить! Побачив дід, що вже досить бабі, й крикнув:

— Два в сумку!

Та бере скатерку, застеляє стіл. А на столі, що лише на світі буває, — їж і пий. Сіли вони з бабою за стіл.

А дід був доброю людиною. Каже він бабі:

— Бабо, іди запроси до нас у гості й сусідів.

Запросила баба сусідів, і сусіди наїлися й напилися, скільки хотіли й чого хотіли.

Ось і почув пан, що в діда є такі чудеса: скатерка й гаманець. Приїхав він бричкою до діда, зайшов до хати:

— Здрастуй, діду!

— Здрастуйте.

— Чув я, діду, що в тебе чудесна скатерка є.

— Еге, — каже дід, — є.

Простелив дід скатерку. А пан зроду не бачив таких напоїв і наїдків. Сів пан із дідом і бабою за стіл, наївся, напився, чого тільки хотів, а потому питає діда:

— Де ж твій чудесний гаманець?

Показує дід і гаманець. А пан подивився та й каже дідові:

— Цю скатерку й цей гаманець я забираю собі.

Дід почав просити пана:

— Я старий, баба стара, як же ми будемо без цього жити? Не беріть, прошу вас.

А пан не хоче й слухати. Побачив дід, що не впросить, та й каже:

— У мене ще одна дивовижа є.

Та відкрив сумку і крикнув:

— Два з сумки! Рахуйте панові кості!

Як вискочили два з сумки, як почали гамселити пана! Пан кричить не своїм голосом:

— Не треба мені нічого! Лишіть мене тільки живого!

А дід мовчить — хай ще пана помолотять. Аж тоді, як побачив, що вже достатньо провчили, крикнув:

— Два в сумку!

І закрив сумку.

Поїхав пан, а дід із бабою лишилися. І жили вони добре, поки не вмерли. І самі їли-пили, і сусідів годували. І більше баба з дідом не сварилася.

Зачарована дівчинка

Були собі чоловік та жінка, і мали вони лиш одну дочку. Вони її дуже любили. А жили вони під лісом. Одного разу дівчинка зайшла в ліс і заблудилася. І захотіла вона пити. Пішла шукати, де б напитися, і натрапила на таку воду що як вип'єш, то перекинешся на якусь дичину Напилася дівчинка тої води і перекинулася в зайця. Тато й мама шукають дочку один день, шукають другий — нема. Пішов тоді батько по бабах-ворожках. І одна бабка сказала йому:

— Твоя дитина стала зайцем. Якби вона знала, що там недалеко є друга річка, і випила води з тої річки, то стала б знову дівчиною.

А батько був мисливцем. І від того дня він зайців не вбивав. Боявся, що вб'є свою дитину.

А дівчинка, що перекинулася на зайця, блукала, блукала по лісі і потрапила до лісника. У нього були діти. От вони зайчика і впіймали. Принесли до хати і граються з ним. Лісникова жінка і зраділа, що є дітям така забава. Увечері лягли всі спати, і чує лісникова жінка, що заєць грається з ляльками, колише їх: «А-а-а, а-а-а».

Устала рано лісникова жінка та й каже:

— Цей заєць говорить людським голосом і сам колише ляльок.

А лісник вірить і не вірить. Але одного разу і він уночі почув, що зайчик говорить. Устав лісник та й каже:

— Зайчику, дай мені води.

Зайчик приніс і подав.

А в тих краях жив цар, і в нього був син. Почув царів син, що у лісника є такий дивовижний заєць, та й каже цареві:

— Тату, я піду до лісника, щоб подивитися на того зайця. Кажуть, він усе, як людина, розуміє. Хай лісник дасть мені того зайчика.

А цар каже:

— То йди і візьми собі. А як лісник не схоче віддати, то я пошлю стражу, і вона силою візьме.

Прийшов

1 ... 21 22 23 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українські казки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українські казки"