Читати книгу - "О, мій Бос, Ірен Васильєва"

Я не став її тривожити. День видався веселим і дуже насиченим. Було майже вісім. Усі співробітники давно покинули будівлю. Нас ніхто не міг побачити. Тим більше, що я користувався особистим ліфтом. Підхопивши свою сплячу красуню на руки, попрямував у бік ліфта.

І так, я вже почав вважати її своєю. Я не уявляв своє життя без неї. Але, але було величезне "але". Моя мати, вона ніколи не прийме Лізі. Намагатиметься всіма відомими їй способами позбавитися від неї. І як уберегти її від цього я не знав.

Та я хотів просто прокричати на весь світ, що Лізі моя. Кожному, хто кидав свої хтиві погляди в її бік, хотів придушити кожнісінького з них.

Але я не міг… і… не хотів, щоб Лізі зазнала тиску з боку моєї родини. І як тільки вони дізнаються про мої стосунки з Елізабет, наше спільне, спокійне життя закінчиться. І настануть холодні, сірі будні.

А холодний прийом моя сім'я точно могла влаштувати з розмахом.

Лізі проспала всю дорогу додому. Та що там проспала, я стільки разів її переносив, з офісу в машину, з машини в будинок, заніс у спальню, роздягнув. А вона навіть очей не розплющила.

Я напевно сьогодні аж надто її завантажив. Треба завтра дати їй відіспатися.

***

Елізабет

Промені яскравого світла вивели мене з солодкого сну. Перші кілька секунд я не могла зрозуміти, де знаходжуся. Пригадую, офіс. Гудіння принтера, а далі... а далі все. Озирнувшись на всі боки, я безпомилково зрозуміла, де перебуваю.

Але як я сюди потрапила? Приходила лише одна нормальна відповідь. Мене сюди точно принесли.

На тумбочці, поряд з ліжком лежала записка, з дуже знайомим мені почерком і таким же знайомим наказним тоном написаним текстом.

 «Мила, у тебе сьогодні вихідний.

Завдання на день:

1. Цілий день провести в ліжку

2. Добре їсти

3. НІЧОГО НЕ РОБИТИ І ЦЕ НАКАЗ

Р.S Їжа у холодильнику. Почувайся як удома. Цілую Майкл»

Губи самі по собі розпливлися в посмішці. Притиснувши листок до грудей, лежала, занурившись у мрії.

З солодких фантазій мене вивів звук вхідних дверей. Швидко встала і пішла зустрічати коханого. Напевно, не витримав і прийшов скласти мені компанію. Отак сюрприз.

Але на мене чекав зовсім інший сюрприз. У передпокої стояла Джоана Реймс, своєю величною персоною. Мама Майкла обдарувала мене зневажливим поглядом.

- Дорогушо, а ти ще хто така? І що забула у ліжку мого сина?

- Я ... я Елізабет

- І що по твоєму мені має сказати твоє ім'я? Ще раз питаю, що ти забула у квартирі мого сина?

- Ми з Майклом разом ... - Вона навіть не дала мені договорити, і почала кричати на всю квартиру.

- Щооо. Та тільки через мій труп. Мій син, ніколи не зв'яже себе з такою, як ти. Ти не гідна його. І взагалі він заручений із Сонечкою. Так що швидко збирай свої речі і вимітайся геть.

- Майкл, сказав, що він не заручений.

Джоана злісно всміхалася мені в обличчя.

- Любонька. Дам тобі одну безкоштовну пораду на майбутнє. Жоден хлопець не скаже правду тій, яку хоче затягнути на пару ночей до ліжка. Не будь наївною дурою. Тобі явно нічого не світило більше, ніж секс на пару ночей. Ти не з нашого кола. На такій як ти, Майкл точно не одружється. Отже, звертай свої павучі сіті по моєму хлопчику і вали з візси  якнайшвидше.

- Але Майкл ... - Вона знову мене перебила

- Послухай сюди. Якби мій син вважав тебе за гідну його, то вже давно б представив друзі та сім'ї. В я впевнена, що він цього не зробив. Приховував тебе від усіх. То зроби висновки далі сама. На пару ночей зігріти ліжко ти зійдеш, але більше розкачувати губу не варто. Я замовкла, усвідомлюючи, що мама Майкла має рацію. Між нами справді прірва. Ми з різних світів. Та й він не поспішав впускати мене в коло своїх рідних та близьких. Я справді нікого не знала. На всі мої прохання навіть просто щось розповісти про його сім'ю Майкл завжди ухилявся. Ось наївна дура. Подумки себе посварила. Коли ж я подорослішаю.

- Судячи з твого мовчання, все так і було. - Продовжувала Джоана. - Збери залишки своєї гідності, якщо вона в тебе є звичайно, і вали швидше від сюди.

- Добре. Я вже йду.

- От і добре.

Швидко зібравши свої речі та залишки розтоптаної гідності, вибігла з квартири, та попрямувала до офісу. Мені потрібно було терміново поставити Майклу кілька запитань.

Ось тобі і ранок. Все починалося так чудово. А судячи з того, що підказувала мені моя інтуїція, далі буде тільки гірше.

***

Майкл був у своєму кабінеті. І треба визнати був досить здивований, побачивши мене.

- Ти що тут робиш? Я залишив тобі суворі вказівки, як провести свій вихідний день.

Легка усмішка позначилася на моєму обличчі.