Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

На душі в Дайюй стало ще важче, і вона тихо плакала, захлинаючись слізьми. Схвильована почуттями, що нахлинули на неї, вона багато чого хотіла сказати Баоюю, але не мовила ні слова, не вистачало сил.

Трохи заспокоївшись, Дайюй сказала:

— Ти не мусиш більше так чинити!

— Не турбуйся, — зітхнув Баоюй, — заради тебе я навіть готовий умерти!

— Друга пані прибула! — долинуло знадвору.

— Зараз я піду через чорний хід, — заквапилася Дайюй, — потім знову прийду.

— Не розумію, — мовив Баоюй, затримуючи її, — чого ти боїшся?

— Глянь на мої очі! — скрикнула Дайюй, тупнувши ногою. — Знову з нас сміятимуться!

Баоюй відпустив її руку, і Дайюй зникла за дверима.

У цю мить увійшла Фенцзє.

— Тобі легше? — запитала вона. — Якщо що-небудь знадобиться, сповісти!

Незабаром з’явилася тітонька Сюе, слідом за нею — служниця матінки Цзя. Лише коли настав час засвічувати лампи, всі розійшлись, і Баоюй, зробивши кілька ковтків супу, упав у тривожний сон.

Невдовзі прийшли провідати Баоюя дружини Чжоу Жуя, У Сіньдена, Чжен Хаоші та ще кілька літніх жінок. Але Сіжень їх не пустила, сказавши:

— Ви пізно прийшли, другий пан уже спить.

Вона провела жінок до іншої кімнати, напоїла чаєм. Ті посиділи трохи й почали прощатися, наказавши Сіжень:

— Коли другий пан прокинеться, скажи, що ми приходили.

Сіжень обіцяла зробити, як вони просять, провела жінок із двору й уже збиралася повернутись у дім, як раптом увійшла служниця пані Ван:

— Наша пані вимагає кого-небудь із прислуги другого пана.

Сіжень подумала й звернулася до Цінвень, Шеюе й Цювень:

— Я піду до пані, а ви гарненько наглядайте за будинком. Я незабаром повернуся!

Разом зі старою служницею Сіжень вийшла із саду й попрямувала до головного панського будинку.

Пані Ван лежала на тахті й обмахувалася віялом із бананового листя.

— Ти б краще кого-небудь прислала, а то без тебе нікому доглядати за Баоюєм.

— Другий пан заснув, — поспішила заспокоїти її Сіжень. — Та й служниці навчилися йому прислужувати. Так що не хвилюйтеся, будь ласка, пані! Я думала, у вас яке-небудь доручення, тому й прийшла, а то інші що-небудь наплутають.

— Доручень у мене ніяких немає, — відповіла пані Ван, — просто хотіла довідатись, як почувається Баоюй.

— Я зробила другому панові примочки з ліків, які принесла друга панянка Баочай, і йому полегшало. А то він навіть лежати не міг, так було боляче. А зараз заснув.

— Він що-небудь їв?

— Кілька ложок супу, що прислала стара пані, потім розкапризувався й зажадав кислого сливового відвару. Але ж сливи — в’яжучий засіб. Другого пана били й не дозволяли кричати. Від цього в нього напевно вийшов застій крові в серці, і, якби він випив сливового відвару, міг би занедужати. Насилу відговорила його. Розвела півчашки трояндового сиропу, але йому видалося несолодко, і взагалі він заявив, що цей сироп йому набрид.

— Ай-я-я! — скрикнула пані Ван. — Що ж ти раніше не сказала? У мене є трохи пляшечок нектару «ароматна роса», нещодавно прислали, я хотіла трохи відлити Баоюю, але подумала, що він переведе його марно. Візьми дві пляшечки. На чашку води — чайну ложку нектару, виходить дуже ароматний напій.

Пані Ван покликала Цайюнь і звеліла принести «ароматну росу».

— Усього дві пляшечки, більше не треба, — попередила Сіжень, — якщо не вистачить, я ще візьму.

Незабаром Цайюнь принесла нектар і віддала Сіжень.

Пляшечка була заввишки три цуні й загвинчувалася срібною кришечкою. На одній жовтій етикетці було написано «чиста корична роса», на іншій — «чиста роса троянди мейгуй».

— О, відразу видно, що нектар дорогий! — усміхаючись, зауважила Сіжень. — Цікаво, скільки існує на світі таких пляшечок?

— Це подарунок імператора, — пояснила пані Ван. — Хіба не бачиш, що етикетки жовті? Так що зберігай нектар для Баоюя, даремно не витрачай.

Сіжень шанобливо підтакнула й зібралася йти, але пані Ван її затримала:

— Постій, я хочу тебе про дещо запитати. — Пані Ван оглянулася й, переконавшись, що в кімнаті нікого немає, вела далі: — Я прочула, начебто це через Цзя Хуаня батько побив Баоюя — Цзя Хуань його обмовив. Чула ти про це?

— Ні, такого не чула, — відповіла Сіжень. — Знаю лише, що другий пан Баоюй познайомився з актором з палацу якогось вана й начебто зманив його, а звідтіля з’явилася людина й усе розповіла нашому панові. За