Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Ну й хитра ж ти, мавпочко! Хочеш поласувати за чужий рахунок! — розсміялася матінка Цзя, а слідом за нею й усі інші.

— Подумаєш, за чужий рахунок, — вела далі Фенцзє. — Всі витрати я беру на себе!

І вона повернулася до служниці:

— Скажи на кухні, щоб приготували все як слід. Та нехай не скупляться на приправи!

Служниця шанобливо підтакнула й пішла.

Баочай, що стояла поруч, усміхнулася:

— Кілька років я живу тут і переконалася, що другій пані Фенцзє, хоч яка гостра вона на язик, бабусю не перевершити.

— Дитя моє! — сказала матінка Цзя. — Де вже мені, старій, змагатися з Фенцзє! Інша справа, коли я була в її віці! Не беруся судити, чи поступається вона мені в дотепності, а от твоїй матінці до неї далеко. Твоя матінка що колода, ні поговорити не вміє, ні свекрові зі свекрухою догодити! Зате Фенцзє й моторна, і дотепна, не дивно, що всі її люблять!

— По-вашому, виходить, люблять лише тих, хто гострий на язик? — запитав Баоюй.

— У кожного свої достоїнства й свої недоліки, — заперечила матінка Цзя, — у тому числі й у тих, хто гострий на язик. Так що вони нітрохи не кращі за інших.

— Цілком вірно! — вигукнув Баоюй. — Тепер зрозуміло, чому тітоньку Сюе ви любите не менше, ніж Фенцзє. Інакше вам подобалися б лише Фенцзє та сестриця Дайюй!

— Що стосується дівчаток, то нехай пані Сюе не вважає за лестощі, але, по-моєму, у нашій родині немає рівних її дочці Баочай! — мовила матінка Цзя.

— Ви помиляєтеся, шановна пані, — заперечила тітонька Сюе, — і слова ваші йдуть не від щирого серця.

— Стара пані й при інших хвалить Баочай, — підтвердила пані Ван. — Так що повірте, це не лестощі.

Баоюй очікував, що матінка Цзя похвалить Дайюй, тому її слова виявилися для нього несподіванкою. Він подивився на Баочай, засміявся, а та, зніяковівши, відвернулася й стала розмовляти із Сіжень.

Аж тут увійшла служниця й запросила всіх обідати. Матінка Цзя підвелася й сказала Баоюю:

— Гляди гарненько лікуйся!

Вона дала кілька вказівок служницям, запросила пообідати разом із нею тітоньку Сюе й, опираючись на плече Фенцзє, попрямувала до виходу.

— Суп готовий? — запитала вона на ходу й звернулася до тітоньки Сюе: — Якщо вам сподобається яка-небудь страва, скажіть мені, я ж бо знаю, як змусити це дівчисько Фенцзє приготувати все, що потрібно.

— Шановна пані, ви до Фенцзє несправедливі! — з усмішкою сказала тітонька Сюе. — Адже вона на знак особливої поваги часто надсилає вам смачні страви, але ви їх навіть не куштуєте.

— Що ви, тітонько! — скрикнула Фенцзє. — Бабуся їсть усе без розбору, вона й мене давно з’їла б, але запевняє, буцім людське м’ясо кисле!

Всі так і попадали зо сміху. Навіть Баоюй.

— Друга пані й справді може кого завгодно вбити своїм язиком! — зауважила Сіжень, але тут Баоюй схопив її за руку й посадив поруч із собою.

— Ти давно на ногах, напевно, втомилася? — сказав він.

— Так, зовсім забула! — раптом спохватилася Сіжень. — Поки панянка Баочай не пішла, треба її попросити, щоб прислала Ін’ер сплести сітку.

— Добре, що нагадала! — зрадів Баоюй і, звівшись на постелі, крикнув у вікно: — Сестрице Баочай, якщо Ін’ер по обіді вільна, нехай прийде до нас плести сітку!

— Я неодмінно її пришлю, — відповіла Баочай.

Матінка Цзя не розчула й запитала в Баочай, у чому справа. Та пояснила.

— Виконай його прохання, миле дитя! — сказала матінка Цзя. — Пришли Ін’ер. А натомість можеш взяти одну з моїх служниць, у мене багато вільних!

— Ми неодмінно пришлемо Ін’ер, — пообіцяли тітонька Сюе й Баочай. — Їй зовсім нічого робити. Цілими днями пустує!

Так, розмовляючи між собою, вони рухалися далі, коли раптом помітили біля кам’яної скелі Сян’юнь, Пін’ер і Сянлін — вони рвали квіти бальзамину. Заздрівши матінку Цзя, дівчата кинулися їй назустріч.

Незабаром усі наблизилися до воріт саду. Пані Ван запропонувала матінці Цзя зайти відпочити, і матінка Цзя, в якої розболілися ноги, охоче погодилась.

Пані Ван наказала служницям побігти вперед і приготувати для матінки Цзя сидіння. Наложниця Чжао поспішила вийти, пославшись на слабість. Залишилися тільки наложниця Чжоу та служниці. Вони швидко опустили фіранку, установили крісло, постелили покривала.

Опираючись на руку Фенцзє, матінка Цзя ввійшла в дім і сіла на хазяйське місце, запропонувавши тітоньці Сюе зайняти місце для гостей. Баочай і Сян’юнь улаштувалися