Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Я хворий тобою, Валерія Дражинська 📚 - Українською

Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

578
0
02.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Я хворий тобою" автора Валерія Дражинська. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 53
Перейти на сторінку:
12

Мирослава

 

Передати словами мій стан неможливо. Я в повному ауті! Підходжу і відчиняю йому. 

Ігнат оглядає мене від верху до низу, як кілька годин тому, але цього разу вираз його обличчя неможливо назвати нудьгуючим та глузливим. Миттєво стиснуті щелепи, палаючий погляд і зібрані в кулаки пальці, все це "м'яко" натякало на "легку" нервозність. 

- Одягнися! - наказав він.

Я кілька секунд нерозуміючи дивилася на нього, а потім із жахом опустила голову до трусиків-шортиків і майки, що занадто відверто виставляла груди. Слід мій прохолов моментально. Одягти халат і затягнути волосся в кінський хвіст, не зайняло багато часу, але коли я вийшла у свій маленький коридор, то виявила зачинені вхідні двері і світло на кухні. Я важко зітхнула, попереду була важка розмова. Що йому від мене потрібно? Отже, принизив при всіх! Ще й червоні опухлі очі після сліз не дуже гарно виглядали в дзеркалі. У душі панував повний хаос. Але якась частинка мене була в захваті спостерігати його на своїй території. Думки в голові стрибали, немов оскаженілі таргани. Може, варто було вдягнути джинси та футболку?

- Ти довго там стоятимеш? - стомлено вимовив Ігнат, змушуючи моє тіло, що поплило від хрипкого голосу, прийти в рух.

На порозі кухні я застигла як укопана з двох причин. Перша: Ігнат, у цій маленькій зоні, з мінімальною кількістю меблів, у місцях із потертим до дірок лінолеумом, з обшарпаними зверху шпалерами, мав приблизно такий самий вигляд, як сто доларів поруч із гривнею. Друге: він господарював як у себе вдома - на плиті стояв чайник, що закипав, на столі приготовані дві чашки, і наразі Ігнат вивчав мізерний вміст мого холодильника. Пройшла всередину і сперлася попереком об стільницю кухонного столу.

- Ти взагалі готуєш собі? - зачинивши дверцята, ці, на око, сто кілограм чистого сексу повернулися до мене.

- Як ти дізнався де я живу і що тобі потрібно? - проігнорувала я його, але слина в роті, аж ніяк не через згадану їжу, утворилася.

Ігнор був взаємним. Ігнат спокійно розлив окріп і демонстративно поставив переді мною чашку ромашкового чаю. Собі ж зробив каву, яку я купила, у хвилинному пориві, просто щоб купити. Сама я ароматний напій не п’ю.

- Спочатку ти мені дещо поясниш, а потім я ненадовго позбавлю тебе цього голодного погляду! - пообіцяв він, потягуючи каву.

Його спокій зашкалював. Він зняв піджак, і м'язи, що виділялися через сорочку, дуже сексуально напружувалися, коли він підносив гарячий напій до рота. Не можна бути таким досконалим!

- У сенсі? - повільно відмираю я.

- Мирослава, без наслідків так дивитися на мене, тобі вже чревато! - Ігнат говорив повільно, злегка розтягуючи слова, - Що в тебе з Олегом за стосунки? 

- Я не розумію... 

- Що саме? Що, незважаючи ні на що, я все ще хочу тебе?  Чи твоя брехня щодо липового кохання до липового чоловіка? - від того, що все це сказано спокійним рівним голосом ставало моторошно. 

Він знає, що шлюб з Олегом несправжній. Було огидно, що постійно доводилося брехати, а тепер стало в сто разів гірше. І соромно! Але я, принаймні, вже розуміла його поведінку.

Я відчувала, що він розлючений, але контролював себе. Раніше ніколи не стикалася з людиною, яка могла так розслаблено і без емоційно висловлювати свій гнів. Це мало того, що збивало з пантелику, а геть дезорієнтувало.

- Я..., - у мене не було слів.

- Чому, Міро? Тобі подобалося знущатися наді мною? Ти від цього отримувала задоволення? - здавалося, що він веде ввічливу бесіду про погоду.

- Навіщо ти так?

- Після такої довгої брехні, як ти хотіла, Міро? - оманливо м'яко цікавиться він.

- Вибач, - кажу тихо.

- Мені не потрібні твої вибачення. Просто поясни.

- Я... ми з самого початку домовилися нікому не розповідати.

- Слабенько! Але гаразд, - киває він, - Навіщо потрібен був той шлюб? Ви в сім'ю грали?

- У мене батько, - я для правдоподібності важко ковтнула, - дуже жорстока людина. У двадцять років, він ставився до мене як і у десять. Контролював і вирішував усе за мене. За непослух міг вдарити. Я втекла з дому. І єдина вагома причина, через яку він не притягнув би мене назад, була наявність чоловіка. Олег мені допоміг у цьому. Ми з дитинства дружимо. Олег теж залишався у виграші. З його зовнішністю до нього дівчата липли як мухи, а так є дружина, якій можна зрідка зраджувати.

 По його уважно вивчаючому погляду неможливо було визначити вірить він чи ні.

- А тобі, чому не можна було зрідка зраджувати?

- Я тебе цікавлю лише з однієї причини. А це не для мене. Було!

- Коли ти прийшла до мене додому, ти хотіла розповісти правду?!

Я опустила голову і слабко кивнула:

- Але ти був із тією дівчиною!

- Далі уявити, що в тебе відбувалося в голові не важко! Ти не дала мені жодної можливості своєю брехнею, - сумно усміхнувся він, і різко змінив тему, - Що це було в ресторані? Непорозуміння, що сидить поруч із тобою? Черговий кандидат у фіктивні чоловіки? Чи він у справжні цілиться? - він про Костю?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я хворий тобою, Валерія Дражинська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"