Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Жагучі серця, Ксана Рейлі 📚 - Українською

Читати книгу - "Жагучі серця, Ксана Рейлі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Жагучі серця" автора Ксана Рейлі. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 49
Перейти на сторінку:
Розділ 19

Вікторія

— З днем народження! — голосно сказали ми з Тео, коли увірвалися у спальню батьків.

Тато усміхнувся, адже він вже точно знав, що ми привітаємо його тоді, як тільки стукне опівніч.

— Пропустіть мене! — мовила за нашими спинами мама.

Ми одразу ж відійшли в сторону. Вона увійшла до спальні, тримаючи в руках торт. Мама зупинилася біля Тео, який швидко підпалив усі свічки, а тоді попрямувала в сторону тата, що підвівся з крісла. Ми з братом підійшли ближче до них.

— Загадуй бажання! — заговорила вона до нього.

Тато завмер на декілька секунд, обдумуючи, а потім заплющив очі. Мені було цікаво, що він загадав, але таку таємницю він би не розкрив мені. Тато задув усі свічки, хоча йому й не дуже хотілося цього робити. Мабуть, такі святкування він вважав недоречними для його віку, але нічого не сказав, щоб не образити маму. Вона так раділа та широко усміхалася в цей момент.

— З днем народження, коханий! — сказала мама і поцілувала тата в щоку. — Не віриться, що ти у мене вже такий старий.

— Мамо! — обурилася я та підійшла до тата з іншої сторони. Я міцно обійняла його. — Тато ще дуже-дуже молодий. Упевнена, що молоді дівчата ще заглядаються на нього.

— Мабуть, у його мріях, — пробурмотіла вона. — От у мене з'явився молодий залицяльник!

Мама поставила торт на невеликий стіл та відкинула своє волосся з плечей. Вона задоволено усміхнулася.

— Це ти про кого? — спитав Тео, насупившись.

— Про Алекса! Він такий симпатичний хлопець. Сказав, що у мене красиві ноги. Ох, якби ми зустрілися років двадцять тому, то я б точно його обрала.

— Двадцять років тому ти вже була заміжня! — буркнув тато.

— Може, я б кинула тебе заради нього? — Мама знизала плечима. — Він такий сексуаль...

— Он як? Тобі бракує лише завестися молодим коханцем, Поліно!

Я опустила голову та стиснула губи, намагаючись не засміятися. Мама завжди полюбляла дратувати тата, а зараз він вже відверто бісився. Вона підійшла до нього та міцно обійняла за талію.

— Хто це у нас тут злиться і закипає від ревнощів? — спитав вона, стримуючи задоволену усмішку.

— Не випробовуй моє терпіння, бо інакше вже завтра сліду Алекса на автодромі не буде!

Я здивовано підняла голову, дивлячись на батька. Схоже, його справді дуже злив Алекс, і я чомусь була певна, що причина далеко не в жартах мами.

— Перестань, Гордію! Не варто зриватися на хлопцеві. Він, здається, хороший. До того ж у нього нема мами, а тато я, впевнена, не надто переймається ним. У нього нікого і нічого нема. Не забирай у нього ще й можливість займатися перегонами. Ми не знаємо, як важливо це для нього.

— Ти занадто добра до цього Алекса, — пробурмотів тато.

Я помітила, що на імені хлопця він міцно стиснув зуби. Що буде, якщо тато дізнається про мій зв'язок з Алексом? Він розірве його на шматки.

— У мене є подарунок для тебе, — сказала мама та зникла у гардеробній.

Я опустила погляд на свої руки, в яких тримала коробку. Підійшовши до тата, я простягнула йому подарунок. Він усміхнувся мені, а його злість миттєво зникла. Тато відкрив коробку, розглядаючи вміст.

— Подумала, що тобі знадобиться новенький шолом, — пояснила я, усміхнувшись.

— Дякую, донечко, — сказав тато, притягуючи мене у свої обійми.

— Вітаю з днем народження, — знову привітала я та поцілувала його в щоку. — Люблю тебе дуже сильно.

— І я тебе теж.

Я відступила, дозволяючи Тео вручити свій подарунок. Якраз у цей момент повернулася мама з невеликою коробкою в руках. Усі дуже добре знали, що в ній, адже кожного року вона дарувала татові нову колекційну модель автомобіля. Ця традиція була незмінною вже протягом багатьох років. Ми всі разом сиділи у спальні батьків, куштуючи торт. Тато ще відкрив пляшку шампанського на честь свята. І хоч ніхто майже не пив, мама дозволила собі випити більше, аніж зазвичай.

— Ох, я вам зараз таке розкажу про вашого батька! — почала вона та знову надпила шампанського. — Вам здається, що він такий завжди серйозний та під контролем, але одного разу Гордюша став ініціатором бійки.

Ми з Тео здивовано переглянулися. Зазвичай тато дуже добре тримав себе в руках. Я почула, як батько застогнав та закотив очі, спершись щокою на свою руку.

— Вікторія ще була дуже маленькою, — продовжила мама та потягнула пальцями мою щоку, усміхаючись. — Тео тоді був тільки в планах. Здається, саме в той період нам вдалося його зачати. Правда, Гордію?

Я прикрила рот рукою, коли помітила, що брат почервонів та скривився.

— Можна без таких подробиць? — пробурмотів він.

— Так от, на новорічні свята ми поїхали в гори. Ваш тато орендував для нас будиночок, щоб ми були лише вдвох. Ми каталися на лижах, їздили верхи на полонину та проводили прекрасні романтичні вечори. Одного разу я потягнула його на дискотеку. Неподалік був великий готельно-ресторанний комплекс з клубом. Я розслабилася, випила, потанцювала. Мені здавалося, що я повернулася у свою юність. І раптом... — Мама замовкла, округливши очі. — Я помітила свого колишнього нареченого у компанії якихось дівчат. Це був справжній шок, адже ми не бачилися декілька років. Він теж помітив мене. Я поспішила в коридор, але Ігор схопив мене за руку. Він почав говорити якісь дурниці. Благав, щоб я пробачила йому та повернулася до нього.

— Так і благав? — втрутився тато, звівши брови.

— О так! — голосно сказала мама та закотила очі. — Мало на колінах не стояв. Я б все одно йому не пробачила.

Я помітила, як батько усміхнувся, спостерігаючи за мамою. Його погляд був таким ніжним і закоханим, що від цього і мені стало тепліше. Мама лягла на ліжко, розкинувши руки. Схоже, вона справді надто багато випила.

— А що сталося потім? — поцікавилася я.

— Я побачив їх разом, і без вагань кинувся на нього з кулаками, — сказав тато, підвівшись з крісла. — Він тоді добряче від мене отримав. Я мав це зробити ще коли побачив той відеозапис з камер, але він тоді втік. Я не очікував, що той ідіот повернеться та ще й проситиме пробачення у вашої мами.

— А потім ми повернулися у свій будиночок, — прошепотіла мама п'яним голосом. — У Гордюші були рани, тож я обробила їх, а тоді ми зайнялися...

— Так, Поліно, годі! Тобі вже час спати.

Тато легко підняв її у сидяче положення. Мама усміхнулася йому, притулившись щокою до його руки.

— І в той вечір ви зачали мене, — зробив висновок Тео. — Дякую за цю інформацію. Я завжди думав, що ви зробили мене в цій кімнаті.

— Перестань! — сказала я крізь свій сміх. — А як щодо мене, тату?

Той невдоволено похитав головою. Мабуть, йому не дуже хотілося в день свого народження говорити про зачаття дітей.

— Ідіть уже до себе. Цей вечір якийсь божевільний.

Тео підвівся першим з ліжка та простягнув мені свою руку. Ми разом попрямували до дверей під тихий сміх мами. Оглянувшись, помітила, що тато намагався підняти її, але вона відчайдушно пручалася.

— Сьогодні ніч буде шумною, — пробурмотів Тео, зачинивши за нами двері.

— Думаєш, що буде ще одне зачаття дитини? — спитала я, піднявши одну брову.

Ми обоє засміялися, адже це точно було б повним божевіллям.

— Якби вони хотіли ще одну дитину, то зробили б це раніше, — сказав брат, закинувши одну руку на мої плечі. — Гадаю, що їм і нас вистачає.

— Як твої справи? — поцікавилася я. — Тато казав, що ти зацікавився професійними мотогонками.

— Так, але...

— Але?

— Там правила. Я хочу почуватися вільніше, тож вуличні перегони на мотоциклах мене більше приваблюють. До речі, мені вже час йти.

— Що? — здивувалася я. — Куди ти йдеш?

— Займатися тим, що мені подобається, — відповів брат. — Прикриєш мене, якщо раптом батьки питатимуть? Хоча їм, здається, буде не до цього.

Зі спальні батьків почувся голосний сміх і якісь дивні звуки. Я трохи скривилася від цього. Так, їм точно зараз не до нас з Тео. Я кивнула головою на прохання брата.

— Дякую, Вікторіє! — Тео швидко поцілував мене в щоку.

Він побіг до своєї кімнати, а вже за мить повернувся зі шкіряною курткою в руках. Тео пройшов повз мене, усміхнувшись своєю найкращою усмішкою. Вона в нього була схожа на мамину. Я деякий час дивилася йому вслід та зауважила, що за останній рік він помітно змужнів та подорослішав. Це вже точно не той маленький братик Тео, якого я пам'ятала. Я сховалася у своїй кімнаті, зачинивши двері. На щастя, не було чутно ніяких звуків зі спальні батьків. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жагучі серця, Ксана Рейлі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жагучі серця, Ксана Рейлі"