Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Поміж сірих сутінків 📚 - Українською

Читати книгу - "Поміж сірих сутінків"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поміж сірих сутінків" автора Рута Шепетіс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 65
Перейти на сторінку:
Чи знайоме їй якесь інакше життя? Я стала дивитися в темряву й уявно малювати по її чорному полотну.

– Відкрий-но, люба!

– Не можу, я дуже хвилююся, – сказала я мамі.

– Вона чекала, доки ти прийдеш, – сказала мама татові. – Вона вже кілька годин тримає цей конверт.

– Відкривай, Ліно! – казав і Йонас.

– А що як мене не взяли? – спитала я, стискаючи конверт у спітнілих пальцях.

– Ну то на наступний рік візьмуть, – запевнила мама.

– Поки конверт запечатаний, ми не дізнаємося, – додав тато.

– Відкривай! – Йонас вручив мені ніж для паперів.

Я провела срібним лезом по складці на зворотному боці конверта. Відколи пані Пранене відіслала моє зголошення, я про нього лише й думала. Навчатися з найкращими художниками Європи. Яка можливість. Я відкрила верх конверта і витягла один складений аркушик. Швидко пробігла очима те, що було там надруковано.

«Шановна панно Вілкайте, дякуємо за надіслане зголошення на літню програму з образотворчих мистецтв. Надіслані роботи справляють неабияке враження. Маємо велику приємність запропонувати вам місце в нашій…»

– Так! Прийняли! – вигукнула я.

– Я знав! – сказав тато.

– Вітаю, Ліно! – обійняв мене Йонас.

– Просто не терпиться написати про це Йоані, – сказала я.

– Чудово, люба! – сказала мама. – Це треба відзначити.

– У нас є торт! – сказав Йонас.

– Ну, я не сумнівалася, що ми будемо це відзначати, – підморгнула мама.

Тато сяяв.

– Ти, моя хороша, маєш Божий дар, – сказав він, узявши мене за руки. – У тебе попереду чудові речі, Ліно!

Я озирнулася, почувши шурхіт. Алтайка, крекчучи, побрела в куток і стала мочитися в бляшанку.

32

Ще не світало, як почувся крик енкаведистів. Нам звеліли вийти з хати, крикнули вишикуватися. Ми поспішили приєднатися до інших. Мій російський словник поповнювався. Крім «давай», я вивчила ще деякі важливі слова: «нєт», «свінья» і, звичайно, «фашист». Панна Ґрибайте і буркітлива жінка вже були надворі. Пані Рімене помахала мамі. Я шукала Андрюса і його матір. Їх там не було. Лисого пана теж.

Командир пройшовся туди-сюди понад шеренгою, жуючи зубочистку. Дивлячись на нас, він щось казав іншим енкаведистам.

– Що він каже, Елено? – спитала пані Рімене.

– Нас ділять на бригади для роботи, – пояснила мама.

Командир підійшов до мами і щось крикнув їй в обличчя. Витяг із лінії маму, пані Рімене і буркітливу жінку. Молодий білявий витяг і мене й підштовхнув до мами. Він став ділити решту людей. Йонас опинився в одній групі з двома літніми жінками.

– Давай, – білявий дав мамі якийсь вузол зі шматка брезенту й повів нас геть.

– Зустрінемося в хаті! – крикнула мама Йонасові.

Як ми це зможемо? Ми з мамою і до будівлі НКВД дороги не пам’ятали. Нам Йонас дорогу показував. Напевне, ми заблукаємо.

Шлунок перевертався від голоду. Ноги ледве слухалися. Мама й пані Рімене пошепки перемовлялися литовською за спиною білявого. Через кілька кілометрів ми опинилися на якійсь галявині в лісі. Охоронець забрав у мами брезент і кинув на землю. Щось скомандував.

– Він каже: копайте, – пояснила мама.

– Копати? Де копати? – спитала пані Рімене.

– Мабуть, тут, – сказала мама. – Він каже: якщо хочете їсти, треба копати. Наші харчі залежатимуть від того, скільки ми копатимемо.

– А чим копати? – спитала я.

Мама спитала в білявого. Той пхнув ногою зав’язаний брезент.

Мама розгорнула брезент і знайшла там кілька іржавих лопат – такими працюють на клумбах. Руків’їв у них не було.

Мама щось сказала охоронцеві, на що той роздратовано гаркнув: «Давай!» – і почав ногами буцати ті лопати нам на ноги.

– Ану розійдіться, – сказала буркітлива жінка. –

1 ... 22 23 24 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поміж сірих сутінків», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Поміж сірих сутінків» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Поміж сірих сутінків"