Читати книгу - "Втрачені скарби Іспанії , Полiна Крисак"

Зоя

Після обіду, до цього часу на вулиці стало безхмарно, я, моя сестра, Емма, Єва і наша нова подружка Оксана, вирішили пройтися по магазинах і влаштувати собі шопінг. Ми ще кликали з собою Поліну, але вона відмовилася, пославшись на головний біль. Я не стала її вмовляти, але попередила, що в готелі нас не буде і якщо ми раптом знадобимося, то нехай дзвонить на мобільники. 

День був прохолодний, навіть попри те, що світило сонце. Вийшовши з готелю, ми почали свій шлях із вулиці Ермосілья. Емма йшла біля мене, захоплено розглядаючи вітрини. Вона накинула джинсову куртку з хутром поверх чорного светра, що чудово поєднувалася з її джинсовими штанами, і задумливо, поправляла довге волосся, яке було накрито чорною шапкою і розсипалося по плечах. Не скажу, що Емма дуже любила шопінг, але прикупити собі новий, гарний светр, вона завжди любила.

- Сподіваюся там, ми зможемо знайти найкрасивіший светр, ну або шапку, я поки ще не вирішила. - Ми розсміялися. 

Мій сьогоднішній образ складався з темних штанів і черевиків, теплої футболки з довгими рукавами, а поверх усього я вдягла свій улюблений чорний тренч. Волосся, я за звичкою заплела в пучок. 

- Я чула, що на вулиці Серрано є кілька чудових бутиків, - сказала я, трохи повернувшись до Емми. - Особливо MAX&Co. У них завжди є щось елегантне і підходяще.

- Це прекрасно. - Майже кричачи від щастя, проговорила Сана, як її називала моя сестра, але не потрібно було навіть щось говорити. Адже її очі випромінювали такий захват і радість, що вона нагадувала маленьку дитину.

Оксі йшла з правого боку, з краю. Її довгий шарф, обмотаний навколо шиї, тріпав вітер. На ногах красувалися сині черевики, які чудово поєднувалися зі штанами та легкою вітровкою. 

Моя сестра, Наталі, йшла біля Оксани, як завжди, трималася впевнено і розважливо. Вона була одягнена у вишукане сіре пальто, горло прикривала чорна водолазка, а на руках красувалися шкіряні рукавиці, що надавало її образу строгості, але з ноткою елегантності.

- Дивно, що Поліна не захотіла з нами йти, зазвичай вона не пропускає такі моменти. - Задумливо проговорила сестра, дивлячись кудись у далечінь, коли ми повертали на вулицю Серрано.     

- Можливо, у неї й справді розболілася голова. - Відповіла Єва, що йшла посередині нас.

Вона виглядала спокійно, але було видно, що вона теж чекала на цей момент. Єва, яка вважала за краще носити практичний одяг, одягла темне пальто і шарф у клітинку, який вона акуратно закрутила навколо шиї. 

- Здається, ми на місці, - сказала я, зупинившись біля вітрини магазину, де було виставлено осінні колекції: вовняні пальта, кашемірові светри, шапки, шарфи, затишні сукні, які ідеально пасують для цієї пори року.

Я першою зробила крок всередину, з азартом роздивляючись речі на полицях, а решта пішли за мною. Магазин був залитий м'яким світлом, вітрини блищали, а музика створювала затишну атмосферу. Ми почали розглядати одяг, кожна захоплювалася чимось своїм.

- Я думаю, ця сукня матиме на тобі чудовий вигляд, - зауважила Наталі, подаючи Оксані світло-сіру сукню.

- Дякую, спробую. - Сана посміхнулася, взяла сукню і попрямувала в примірювальну.

Тим часом Емма ходила між вішалками з одягом і шукала свій унікальний светр, якого ще не було у неї в гардеробі. Сині, бордові, темно-зелені, гірчичні та жовті, блакитні, білі та чорні, всі вони були не тими, аж поки в дальньому кутку вона не побачила щось цікаве. На манекені, наприкінці залу, вона побачила зелений светр із принтом сніговиків. Мабуть, він їй так сподобався, що тієї ж миті вона знайшла консультанта і попросила принести такий светр. Вийшовши до нас, Емма попросила нас оцінити його.

Можу сказати тільки одне, крім того, що він їй подобався, так він ще й чудово сидів і мав гарний вигляд на ній. 

Поки Оксі приміряла сукню, що їй порадила моя сестра, та обирала чергове пальто. Щоб ви розуміли, Наташа це людина, яка любить носити пальта. У неї вони є на кожен випадок. Вона йде в магазин, одягає синє пальто, на зустріч чорне, якщо нас запросили на весілля, що відбувається восени, вона одягне біле. У наші експедиції бере сіре або бардове, але іноді може взяти коричневе. Ось і зараз, цей вічний пальтознавець стоїть і дивиться, ніяк не може вибрати між болотним і гірчичним кольором.

- А ти обидва візьми, не помилишся. - Підколола сестру, проходячи повз. 

- А ось і візьму. - Не залишилася вона в боргу. - Ти краще скажи, що ти вибрала? 

- Поки що нічого. Ще вибираю.

- Ось і йди. - Ми обмінялися багатозначними поглядами.

Ви тільки не думайте, що ми з сестрою не дуже ладнаємо. Зовсім навпаки. Ми дуже дружні, і завжди поспішаємо одне одному на допомогу. Але іноді, я люблю підколоти її. 

Єва тим часом уже обирала собі шарф, розглядаючи варіанти із серйозним виразом обличчя. 

- Цей, може ідеально пасувати до того пальта. - Впевнено сказала вона, вибравши темно-зелений шарф.

Особисто я, особливо ні до чого не придивлялася. Мені подобалося просто ходити по магазину, консультувати подруг і насолоджуватися такими моментами. 

- А що ми будемо брати Поліні? - Трохи повисівши голос, щоб усі змогли мене почути, проговорила я.

- Вона щось конкретне просила? - Уточнила Єва, піднімаючи свій погляд на мене. 

- Ні, але я думаю, що їй буде приємно. 

Після моїх слів із примірочної вийшла Оксана:

- Як вам?

- Непогано. - Оцінювально сказала Наталі. - Повернися, - та обернула кілька разів, - так, - протягнула сестра, попрямувавши до відділу головних уборів, - приміряй ще це, - Вона простягнула Сані сірий берет. - Повинен підійти. 

Тієї ж хвилини, вона поправила волосся, одягла берет. Можу сказати, Оксані дуже, навіть не погано, пасувала ця річ. Вона підійшла до дзеркала, скептично і з серйозним виразом обличчя, оглянула себе, а потім розплилася в усмішці.