Читати книгу - "Флористка, Viter"

Зоряна та Артем мчали вузькими коридорами складу, намагаючись випередити переслідувачів. Їхні кроки відлунювали від металевих стін, і Зоряна відчувала, як адреналін вирує в її жилах.

— Вихід має бути десь попереду! — вигукнув Артем, оглядаючись через плече.

Позаду почулося шарудіння — бандити переслідували їх, і постріли знову розірвали тишу. Кулі вдарялися об контейнери, піднімаючи хмари іржі та пилу.

— Дай мені зброю! — попросив Артем.

Зоряна передала йому пістолет, і він миттєво зробив кілька точних пострілів. Один із нападників зойкнув і впав, інші відступили, ховаючись у темряві.

— Швидше! — Зоряна потягнула його за собою до великої металевої двері. Вона рвучко смикнула ручку — замкнено.

— Чорт! — вилаявся Артем, озираючись. — Треба знайти інший шлях!

Але Зоряна вже дістала свій набір відмичок. Її пальці швидко працювали, намагаючись зламати замок, поки Артем прикривав її від вогню ворогів.

— Ну ж бо... — пробурмотіла вона, і через секунду замок клацнув.

Вони вибігли на вулицю, де на них чекала темрява і сирий нічний вітер. Машини не було, а шлях до дороги був небезпечним.

— У нас хвилина, не більше! — сказав Артем.

Вони побігли через двір, ухиляючись від куль. Їм потрібно було сховатися, перш ніж вороги вийдуть за ними.

— У мене є план, але тобі він не сподобається... — промовила Зоряна, озираючись на переслідувачів.

— Я вже звик, що твої плани божевільні, — усміхнувся Артем. — Давай, розказуй!