Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Дорогами Маклая 📚 - Українською

Читати книгу - "Дорогами Маклая"

289
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дорогами Маклая" автора Олександр Семенович Іванченко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 136
Перейти на сторінку:
їхати сухопуттям, та не маючи на це грошей, Маклай писав з Кадікса братові Михайлу: «… я можу добратися до Петербурга тільки на кораблі, що мені нічого не коштує».

— Керуючий міністерством зважився виправити резолюцію генерал-адмірала?

— Це тільки підтверджує, що рескрипт Олександра II існував і був довготривалий. Ось запис у щоденнику Шестакова, зроблений 6 листопада 1882 року, тобто через дев'ять місяців: «Домовившись з Маклаєм, звелів написати корвету «Скобелеву» вирушити в Сідней і бути там наприкінці березня, взяти Маклая, йти з ним на Адміралтейські острови, в бухту Астролябії й на острови Пелью, де зустрітися з «Африкою», передати їй Маклая, а самому прямувати до Копитова. «Африке» бути в березні на Пелью, взяти там Маклая, оглянути Пелью, Адміралтейські острови й берег Маклая, а далі, висадивши самого мандрівника в Торресовій протоці, йти в Росію». З цього випливає, що Маклай, як і» 1873 року на кліпері «Изумруд», і цього разу під час подорожі на російських суднах був не тільки на повному флотському забезпеченні, а ще й мав виключно в своєму розпорядженні військові кораблі, чого в історії російського флоту ніколи ні до того, ні потім не бувало.

— А морські подорожі Айвазовського?

— Айвазовський мав чин адмірала. Ну так ось. У програмі закордонних плавань на 1883 рік, яка складалася й була затверджена всередині 1882 року, ніякого заходження російських кораблів в Австралію і на острови Меланезії не планувалось. Нещодавно перебудований гвинтовий корвет «Скобелев», який раніше називався «Витязем», готувався відпливти з Одеси на Далекий Схід, де знову повинен був стати флагманським кораблем Тихоокеанської ескадри замість застарілого крейсера «Африка». Але, закінчивши свої справи в Росії, Маклай в кінці 1882 року вирішує повернутися до Австралії і 2 листопада на аудієнції в Олександра III в Гатчині просить царя відправити його саме на «Скобелеві» в Сідней з попереднім заходженням на берег Маклая та деякі меланезійські острови. Що відповів цар, точно невідомо, але ніякого письмового розпорядження Морському міністерству він не давав, бо Шестаков послався б на нього. А усні накази в таких питаннях взагалі не практикувались, оскільки слово, як кажуть, до справи не підшиєш. А тим часом керуючий міністерством, не вагаючись, задовольняє прохання Миклухо-Маклая. Що це означає? Тільки те, що рескрипт Олександра II продовжував діяти. Тому, щоб виділити Маклаєві корабель, в новому «височайшому велінні» потреби не було. Певна річ, з цього не випливало, що будь-яке прохання мандрівника моряки зобов'язані були виконувати за всяку ціну. Проте вже другого дня Маклай відпровадив свій багаж в Одесу. Виходить, не зважаючи на всі невигоди для флоту, йому надали корвет «Скобелев». І раптом 6 листопада, всього через три дні, на прийомі в Шестакова він каже, що негайно повинен їхати в європейські країни, а тому хай доставить «Скобелев» його багаж до російського консула в Порт-Саїді, а сам прямує в Австралію і чекає на нього в Сіднеї до кінця березня, на той час він, Маклай, постарається туди прибути, і тоді вони вирушать у Меланезію. Іншими словами, тепер корабель був потрібен йому лише місяців на три, не більше, і тільки в Австралії; він же все одно просив його у своє розпорядження місяців на вісім-дев'ять, хоча довга й дуже дорога «пробіжка» корвета з Одеси в Сідней втрачала будь-який сенс. І все-таки, як ми бачимо з щоденника Шестакова, адмірал і тут з Маклаєм цілком погодився. Мало того, бажаючи піднести мандрівникові приємний сюрприз, він наказав капітан-лейтенантові Благодарєву, командирові «Скобелева», разом з багажем ученого лишити для нього в російського консула й гроші на проїзд до Австралії — подарунок Морського міністерства. Пам'ятаєте Маклаєвого листа з Порт-Саїда? «Вирушаю, нарешті, в Австралію сьогодні, але іншим шляхом, ніж гадав, саме через Батавію. Причиною такої зміни був дарований квиток…»

— Виходить, повернення того разу в Австралію військово-морське відомство оплатило йому навіть двічі?

— Точно так. Спочатку квиток у Порт-Саїді на англійський пароплав «Чібасса», яким Маклай скористався тільки до Батавії, бо несподівано для себе догнав там корвет «Скобелев» і перейшов на нього, потім квитки з Маніли до Гонконга і від Гонконга до Сіднея, на які видав гроші контр-адмірал Копитов.


Багато дуже цікавого розповідав Сава Христофорович. Досі вся історія з корветом «Скобелев» мені уявлялася зовсім по-іншому, точніше, скласти про неї якесь певне уявлення було важко. Та й зараз ще багато було незрозумілого. А тим часом кожна деталь в біографії Миклухо-Маклая для нас, звичайно, важлива. І не тільки тому, що це потрібно для повнішого відтворення образу цієї чудової людини. Окрім звичайної нашої потреби мати гідний наслідування приклад, для нас не менш важливе й інше.

Життя й боротьба великої людини, хоч би як вона давно жила, — завжди є складова частина культури її народу, в минулому, тобто в її епоху, нині і в майбутньому. Ось чому однаково важливо знати також, у якому середовищі вона оберталась, як це середовище ставилося до неї, чим могло і чим живило її розум, як впливало на формування її ідей, поглядів. Осягнути й зрозуміти весь цей взаємозв'язок, історичну драму, зумовлену стосунками особистості й середовища в моральному й суспільному, — значить збагнути драму зародження сучасних начал, поганих і хороших, у самому собі. Без цього, в його широкому розумінні, не буває ні справжнього патріотизму, ні усвідомленої національної гордості, яка дає підстави поважати себе і свій народ.

Тут немає дрібниць, бо, здавалося б, за найменшою дрібницею часто й криється ота відсутня ланка, яка так необхідна для відновлення всього сплетіння істини.

У вступній статті до щоденника своєї третьої подорожі на берег Маклая вчений писав:

«Мені випало знову відвідати берег Маклая, зустрівши на шляху до Австралії, в Батавії, корвет «Скобелев».

Довідавшись від адмірала М. В. Копитова, що він має намір побувати на деяких о-вах Меланезії і, може, відвідає берег Маклая, я запропонував адміралові взяти мене з собою, бо, знаючи тубільну мову й місцеві звичаї на островах, куди мав зайти корвет, міг би прислужитися під час плавання, до того ж, з свого боку, діставав змогу знову відвідати знайомі місця.

Повинен сказати, що берег Маклая особливо вабив мене — мені хотілося знати, що сталося з моїми новогвінейськими друзями. Адмірал згодився, і я, наказавши, щоб мій багаж відправили в Австралію на англійському пароплаві «Чібасса»,

1 ... 22 23 24 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дорогами Маклая», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дорогами Маклая"