Читати книгу - "Шалений Бос, Iрина Давидова"

Дочекалася, коли гості розсядуться по місцях, піднесла їм меню.

 - Ви відпочивайте, я ще пізніше підійду, - попередив Бетмен, а я непомітно видихнула.

Нехай звалює якомога далі.

Поки гості вибирали страви, я стояла в стороні та спостерігала за діджейським пультом. Цікаво, а їм сьогодні хтось буде грати?

 - Дівчина, можна Вас? - покликала блондинка, а я кивнула і тут же підійшла до пари.

 - Мене звуть, Естель. Визначилися з замовленням?

 - Так, будь ласка...

Поки дівчина диктувала, я записувала в блокнот їх замовлення і бічним зором спостерігала, як чоловік дбайливо гладить її по руці. То пропонує налити води, то руку на талію покладе. Вони обидва виглядали дуже щасливими та милими.

 - Дід, ти що пити будеш? - поцікавилася дівчина, а я тут же приснула в кулачок, привертаючи до себе увагу.

 - Вибачте. Вибачте, будь ласка. Тільки Бе... Денису Сергійовичу нічого не говоріть, а то звільнить мене.

 - Так все нормально, не переживайте, - запевнила мене, здається, Каріна. - А що, Ваш бос такий строгий?

 - Дуже строгий, - і для переконливості покивала головою.

 - Ми Вас не здамо, - посміхнувся той самий «дід».

 - Просто я так чоловіка жартома називаю. Мене Каріна звуть, а це Єгор.

 - Дуже приємно, - посміхнулася я і видихнула.

Мене і справді порадувала ця пара. Не було абсолютно ніякого пафосу, понтів і косих поглядів. Навіть повірити не могла, що у Суботіна такі прекрасні друзі.

Принісши замовлення гостям, я уточнила щодо музики, на що вони категорично відмовилися. Каріна сказала, що піде танцювати на балкон, а вже її чоловікові взагалі це не треба. Він тут тільки заради неї. Ну, хіба це не прекрасно?

 - Смачного, - побажала я їм і відійшла в сторону.

Набридати своєю присутністю не збиралася.

Стояла вивчала далі меню, коли почула вібрацію на своєму телефоні.

Хм, невідомий номер.

 - Алло, - тихо відповіла на дзвінок.

 - Принеси мені віскі в мою кімнату, - і тут же пішли короткі гудки.

Хам.