Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Мій телефон знову завібрував. Незнайомий номер. Дивлюся в її сторону, обличчя підсвічено тьмяним світлом екрана телефону. Всередині щось згоріло та обірвалося. Викидаю цигарку, беру телефон та впевнено прямую до маленької. Шкірою відчуваю наближення неминучого зіткнення двох протилежних світів. Чорне та біле, світло та пітьма. Тяжіння двох полюсів.

Поліна помічає мене тільки тоді, коли я вже знаходжуся в лічених метрах від неї. Бачу як у її великих очах затягнутих арктичною синявою, прослизає цілий спектр різноманітних емоцій: від подиву до полегшення, від невимовного болю до хворобливої радості. Дівчина встає та кидається назустріч моїм рукам, шукаючи в них, у мені підтримку й захист. Аромат ванілі наповняє мої легені, а я розчиняюся в цьому запаху. Тримати маленьку в своїх руках, відчувати її, поглинати її невимовну образу – дивовижне відчуття.

Вона заплакала, ховаючи своє обличчя в мене на грудях. Я міг тільки здогадуватися, що з нею трапилося, але безперечно я причетний до всього того, що зараз переживала Поліна. Ідіот! Слова зараз були зайвими, почуття та імпульси, які розбурхували кожну клітину наших тіл, говорили самі за себе.

Я підняв Поліну на руки та обережно поніс у бік своєї автівки. Крапка, що символізувала неможливість повернення назад, віднині була подолана. Тепер тільки потрібно не наробити дурощів.