Читати книгу - "Празька химера, Євгенія Анатоліївна Кононенко"

— Як добре на тебе сіло це плаття! — вигукнула Синиця. — Ти молодець, іще можеш носити таке! А на мені то була повна порнографія!

— На тобі теж дуже добре сидить твоя сукня!

— Але ж то зовсім інший фасон! Послухай, зайди до моєї спальні, візьми на туалетному столику в кутку парфуми на свій смак!

У спальні Синиці, куди Станя увійшла вперше, ліжко було односпальне. Тож вони з Горобцем таки сплять окремо. Станя озирнулася, шукаючи столик із парфумами. Ось де зосередилося низьке походження господині заможного будинку! Вітальню внизу оформлено скромно, але зі смаком. А в спальні нагорі ні скромності, ні смаку. В кутку, в тяжкій позолоченій рамі, вульгарний, хоча й вродливий молодик цілує не менш вульгарну, хоча й так само гарненьку жіночку в оголене плече. Під цим зразком малярства стоїть туалетний столик на вигнутих ніжках, густо заставлений пляшечками парфумів. Станя обрала з усієї тої експозиції флакон «Magie Noir», пирснула на лілову сукню.

Гостей прийшло небагато. А може, це тому, що зала дуже велика, то ті сім чи вісім душ запрошених зовсім не заповнили її. А в стандартній міській квартирі то була б однозначно велика юрба. В кутку встановили електроорган, на якому грав молодий гарний хлопець. Але не такий, як на портреті у Синичій спальні. А на манер тих, які збиралися в кав’ярні у селищі. Стола не накривали. Лише був буфет з напоями, канапками й фруктами.

Синиця знайомила Станю з гостями, рекомендувала її як працівницю видавництва, яка знає весь столичний письменницький бомонд. Ніхто з гостей давно нічого не читав. Проте виявляли зацікавленість, як іде зараз видавничий бізнес, чи варто цим займатися, як вона бачить ситуацію? І один з гостей, чоловік на прізвище Мучко, казав, що готовий відкрити видавництво для своєї дружини, щоб та його менше скубла за всі місця. То чи не піде пані Сапун до неї головним редактором? І Тетяна ще з півгодини спілкувалася із дружиною, яка захотіла мати книжковий бізнес. Пані Мучко теж не любила читати, але казала, що чимало хто з її знайомих читає багато, та навіть її манікюрниця щоразу відсуває якусь книженцію, коли та приходить до неї. А коли зустрічаєш стільки споживачів, то мимоволі хочеться запропонувати їм щось ексклюзивне.

Вина подавали вишуканіші й хмільніші за ті, які вони з Синицею пили вечорами вдвох. Музика зазвучала голосніше, гості почали танцювати. Синиця з Горобцем несподівано добре й злагоджено станцювали танго. Потім Горобець запросив Станю до повільного танцю, під час якого розповів, що вони з Синицею познайомилися в гуртку бальних танців, куди обоє почали ходити за порадою психолога — для покращення комунікативних навичок.

Далі вона танцювала з Мучком. На відміну від Горобця, який у танці був чемним, Мучко неприємно стискав її, і Тетяна зраділа, коли танець скінчився. Але обіймів захотілося. І тут її запросив чоловік, з яким її ніби й не знайомили. А може, його й не було на початку вечірки?

У великому залі танцювали всього чотири пари. Здається, інші мінялися партнерами. А Тетяна весь час пливла в обіймах Світозара.

— Ти така класна, — шепотів він їй.

— Я звичайна.

— Тобі ніхто ще не казав, яка ти класна? — із непідробним відчаєм у голосі питав Світозар.

— Казали, але...

— З такою, як ти, розумієш, чоловік заради жінки може покинути все: дім, батьків, гроші, все, до чого звикаєш.

— Навіщо ти все це говориш? — як могла опиралася диявольській мороці Станя.

— Ми зустрілися випадково, я тут проїздом, і раптом цей удар блискавки.

І як на театральній сцені, за вікном прогримів удар грому. Дощ того дня ішов уже давно, і гості добігали до дверей будинку від своїх машин під парасольками. І тут раптом цей грім. Осіння гроза, яка буває вкрай рідко. Світозар міцніше стиснув Тетяну в обіймах.

— Навіщо мені брехати? Я кажу, те, що відчуваю. Ми дорослі люди.

Тетяна звела погляд на Світозара. Про жінок часто кажуть: невизначеного віку. Світозар саме є таким чоловіком невизначеного віку. Обличчя молоде, проте волосся сиве. Його чоло, коли він піднімає брови, перерізано кількома трагічними смугами. На щоках стильна щетина, яка й двадцятилітньому додасть років. Темні очі дуже уважні. Жодного разу не глянули кудись над головою жінки, лише на неї. І він стрункий, сильний, в танці легко піднімає партнерку, кружляє з нею й ніжно відпускає, як це робили хлопці на танцях її юності. Але ж тоді всі вони були вдвічі легшими. Тетяна Стародуб лише у порівнянні з Тетяною Синицею виглядає стрункою. А загалом вона зовсім не така, як у ті роки, коли танці на вечірках були звичним ділом, коли хлопці дівчатам запросто шепочуть схожі слова, які вона зараз слухає від Світозара.

— У тебе таке дивне ім’я. Ти болгарин? — питає вона його.

— Я все, що завгодно, — відповідає він. — А ти з неба зійшла. І в цій сукні. Ти дивилася на себе в дзеркало, коли йшла сюди?

Будинок тремтить від божевільної зливи. В залі гаснуть канделябри, тепер світло потрапляє лише через двері з сусіднього приміщення. Тетяна й Світозар танцюють удвох. Більш нікого немає поряд. Лишився тільки органіст, який грає, похитуючись, заплющивши очі. Світозар цілує її. Від нього не пахне вином, а лине якийсь неймовірний запах. Чи то в нього такий дивовижний дезодорант для ротової порожнини?

— Ходімо нагору, — каже він.

«Як усе зручно, — думає Тетяна. — Колись після вечірок нашої юності ми не мали, куди піти, і, бувало, йшли з хлопцями в якісь брудні непристойні місця. А тут усе поряд».

Соня поміняла постіль у Таниному ліжку. Все для дорогих гостей. Горить світильник на тумбочці. Таня сідає на ліжко, Світозар стає на коліна, знімає з неї туфлі.

— Яка сукня, господи, вона, як частина тебе. Шкода знімати.

І Світозар відступає на крок, дивиться на неї, і Тетяна думає, що такого захоплення в погляді мужчини вона у свої роки ще не знала. Від Сергія вона не гуляла, але поки