Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

В одну мить світ злегка здригнувся.

Там, де торкалися кінчики пальців Флофи, з «бурштину» раптом вирвалося біле світло. Це була схожа на текучу легку жилку, надзвичайно сліпучу. А наступної миті зацвіло сліпуче світле колесо, а за ним ударна хвиля.

Брандо побачив, як сліпуче світло вибухнуло в його очах, наче квітка світла, що розквітла. Це було схоже на народження і смерть нової зірки, від зернятка світла до сліпучого спалаху світла.

,

У цей момент постать Флофи поглинуло нескінченне світло, а за нею і Алоз.

.

Маленька жінка-дракончик Брандо Сіель око розплющила очі і підсвідомо простягла руку.

.

Але те, що він міг схопити, судилося бути нічим іншим, як небуттям.

.

Яскраве світло розносилося на всі боки, пасма, промені, вони перепліталися в потік світла, фонтануючи. В одну мить вона вплинула на весь світ.

.

Чомусь, коли він побачив цю сцену, це речення промайнуло в пам'яті Брандо без попередження.

«Коли народилася Марта, народилося світло. Світло освітлювало вічну темряву, це був початок усього».

.

Він похитав головою, немов хотів вигнати цю дивну думку з голови. Однак розум у нього був похмурий, а повіки важкі. Система постійно видавав у його свідомості пронизливі крики та попередження.

—

Попередження Знижується функція серця і легенів —

, —

Попередження Надмірна крововтрата, небезпека життю —

—

Попередження Зникають життєві показники —

Однак цей галас був йому дуже знайомий.

Він ніби пережив щось подібне в якійсь сцені. Тепле світло струменіло навколо його тіла. У цьому білому світі Брандо, здавалося, почув інший голос.

—

Цей голос був лагідний і тихий, наче м'яка жіноча рука пестила його втомлену душу і рани по всьому тілу, заспокоювала його і говорила:

.

Люба моя дитино, будь ласка, лягай спати. У цей момент вам потрібно тільки відпочити, і все в цьому світі вже не має до вас ніякого відношення.

Вам тут не місце, чи не так?

,

Не маленька драконячка, Алоз

.

Брандо енергійно похитав головою, намагаючись розбудити себе. Він знав, що не може в цей момент заплющити очі, інакше на нього чекає вічний сон.

Я приїхав сюди

.

— хрипко крикнув він сам на себе.

Це змінити все, для Еруїна, для принцеси, для римлянки і Фреї, для всього, що я люблю, щоб більше не було жалю.

.

Ти не повинен здаватися, Брандо, тому ти повинен прокинутися.

Брандо підсвідомо схопив у руку вазу «Серце ангела», але в цей момент сталося те, що його налякало — він виявив, що нічого не схопив.

.

Його серце стискало без кінця.

,

Брандо підсвідомо повернув голову, якраз вчасно, щоб побачити, як молочно-білий кулон у формі сльози перетворився на пил у його руці. Коли чисте і бездоганне світло охопило його, все зникло разом з вітром.

.

Потім він почув крик.

.

Це був голос Акенту. Коли Короля Демонів поглинуло бездоганне світло, з усього його тіла виступив білий дим. Потім, починаючи з його шкіри і м'язів, все його тіло почало розпадатися, перетворюючись в маленькі білі вогники і розсіюючись в небуття.

Марта ти ні

.

Це був останній склад, який Брандо почув від Палаючих Сутінків, Великого Демона, Короля Демонів з овечою головою, Володаря Чистилища Акенту. Тоді Король демонів народився в небуття на його очах.

.

Все зникло.

.

Він побачив, як поруч з Акенту з'явилася жінка.

—

Дівчинка років тринадцяти-чотирнадцяти, з довгим зеленим волоссям, спокійними очима і гострими вухами. Це був образ Сіфрід — за винятком спокійної поведінки і темпераменту, вони були абсолютно однаковими.

Дівчина глянула на нього, її рот відкривався і закривався, ніби вона йому відповідала.

.

Але звуку не було.

Але Брандо впізнав форму її рота

—

Я не брехав тобі, Акенту, — спокійно відповів лагідний голос Бо ти не можеш зрозуміти значення благородства —

Якщо ви хочете носити корону, ви повинні нести її вагу.

.

У сірому світі.

.

Здавалося, ніби на якусь мить величезне покинуте місто раптом випустило з глибини своїх надр дзижчання. Це було схоже на величезну ілюзію, але в одну мить ілюзія стала реальністю. Тому що на безлюдному обрії верхівка величезної чорної вежі, що пробивалася прямо в небо, раптом стала яскравою. В отворі на вершині чорної вежі загорілася сліпуча куля світла, схожа на сонце.

.

На вершині вежі з'явилася фігура.

.

Це була пара красивих срібних очей. Вона мовчки дивилася на землю, мовчки дивилася на небо, мовчки дивилася на весь бездиханний світ.

Але в цю мить від величезної кулі світла під ногами дами простяглася доріжка світла. Вона стікала по корпусу чорної вежі. Світло лилося в землю під вежею, а потім розлетілося на всі боки.

.

Місто, оповите темрявою, почало світлішати одне за одним.

.

Вона подивилася на все це.

Здавалося, що через тисячі років цей застійний світ знову ожив.

.

Потім вона підвела очі.

,

Під ніжним поглядом з дугоподібного неба здіймалися срібні Лінії Закону. Вони перетинали тисячі кілометрів, перепліталися і перепліталися один з одним, і поступово утворювали величезну мережу, повну сіток.

І це була мережа, яку Брандо побачив у Вонде — мережа Тіамата.

.

Коли кожен вузол цієї величезної мережі почав світлішати, сірі хмари почали розходитися по сторонах, відкриваючи мережу світла і темно-фіолетове небо позаду.

А на східному обрії виднілася лінія червоних хмар, яка повільно піднімалася.

.

Марті стало трохи сумно.

.

Тому що це був останній схід сонця, що залишився після незліченних років мовчання в цьому світі. Його час тут зупинився, але нарешті в цю мить він розцвів на її очах останньою миттю цього світу.

Вона побачила сузір'я Короля-Чаклуна, сузір'я Ліри, сузір'я Зимового Місяця, Платинового Дракона Бахамута, Блакитне Лихо, палаючі та кришталеві зірки. Це було небо, повне зірок. Вони знову з'являлися в небі один за одним.

.

Це було небо минулого світу, але в цей момент вони також були небом Вонде.

У цей момент вони були однаково сліпучими.

.

Вона мовчки дивилася на все це.

,

Над хмарами розплющилася пара чорних очей. Ті очі мерехтіли від гніву й образи, наче навколо них утворилася порожнеча, схожа на вихор.

.

Ця пара очей дивилася на неї.

.

Потім пролунав поважний і глибокий голос: Марто, як і очікувалося, ти все ще ховаєшся в цьому місці.

Той голос гуркотів над