Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Я щойно від твоєї матінки, виявляється, завтра день народження тітоньки Сюе. Мені звеліли довідатися, чи збираєшся ти до неї в гості. Якщо збираєшся, попередь матінку!

— Я не був навіть у старшого пана Цзя Ше в день його народження, навіщо ж мені ходити до тітоньки? Я взагалі не хочу, щоб мене хто-небудь бачив. Та і як у таку спеку надягати вихідний костюм? Ні, нізащо не піду! Думаю, тітонька не розсердиться.

— Як ти можеш так говорити? — скрикнула Сіжень. — Тітонька й живе недалеко, і по родинній лінії тобі ближча, ніж старший пан. Що вона подумає, якщо ти не прийдеш її привітати? А боїшся спеки, устань раніше, привітай її, випий там чаю й повертайся додому! Все-таки краще, ніж зовсім не піти.

— Так, так! — зі сміхом вигукнула Дайюй, не давши Баоюю рота розкрити. — Ти неодмінно мусиш провідати сестру Баочай, хоча б за те, що вона відганяла від тебе комарів.

— Яких комарів? — запитав здивований Баоюй.

Сіжень йому розповіла, як напередодні вдень він заснув, а вона попросила панянку Баочай побути з ним трохи.

— Даремно ти це зробила! — докірливо похитав головою Баоюй. — Стільки злих язиків навколо! Неодмінно піду завтра!

Поки відбувалася ця розмова, з’явилася Сян’юнь, по неї прислали з дому, і вона прийшла попрощатися. Баоюй і Дайюй підхопилися й запропонували їй сісти, але вона відмовилась, і їм обом нічого не залишалось, як її провести. Сян’юнь ледве стримувала сльози, але плакати й скаржитися на свою гірку долю соромилася.

Прийшла Баочай, Сян’юнь стало ще важче, і вона зволікала з від’їздом. Одначе Баочай, знаючи, що служниці розкажуть про все тітці й та розгнівається, заходилась її квапити. Сян’юнь провели до других воріт.

Баоюй хотів іти далі, але Сян’юнь запротестувала. Вона підкликала його до себе й прошепотіла на вухо:

— Якщо бабуся про мене забуде, нагадай, щоб як-небудь знову послала по мене.

Баоюй кивнув.

Після від’їзду Сян’юнь усі повернулися в сад.

Якщо хочете дізнатися, що сталося далі, прочитайте наступний розділ.

Ми не розповідатимемо про те, що Баоюй після від’їзду Сян’юнь, як і раніше, веселився, гуляв у саду й захоплювався віршами, а повернемося до Цзя Чжена. З того дня як Юань-чунь провідала рідних, він іще ретельніше виконував свій службовий обов’язок, прагнучи віддячити імператору за зроблену милість.

Імператору були до душі прямий характер Цзя Чжена та його бездоганна репутація. І хоча посаду він дістав не в результаті державних іспитів, а в спадщину, людиною він був високоосвіченою, й імператор призначив його своїм повноважним посланцем по екзаменаційній лінії, тим самим показавши, що піклується про висування чесних і здібних людей.

Цзя Чжен благоговійно прийняв веління імператора, за допомогою ворожіння вибрав щасливий для від’їзду двадцятий день восьмого місяця, зробив жертвопринесення предкам, розпрощався з матінкою Цзя й вирушив у путь.

Про те, як проводжав його Баоюй і що робив у дорозі сам Цзя Чжен, розповідати немає потреби.

З від’їздом батька Баоюй відчув себе зовсім вільним, цілими днями бавився й пустував у саду Розкішних видовищ, нічим серйозним не займався, загалом, як мовиться, дні й ночі заповнював порожнечею.

Одного разу його здолала нудьга і, щоб хоч трохи розважитися, він провідав матінку Цзя, від неї побіг до пані Ван, але нудьга не проходила. Він повернувся в сад, але тільки почав був переодягатись, як з’явилася Цуймо й подала йому аркуш кольорового паперу. Це був лист.

— Як же це я забув провідати сестру Таньчунь! — вигукнув Баоюй. — Дуже добре, що ти прийшла! Як почувається твоя панянка? Їй краще?

— Панянка зовсім здорова, сьогодні навіть ліки не приймала, — відповіла Цуймо. — Виявляється, в неї була легка застуда.

Баоюй розгорнув лист. От що там було написано:

«Молодша сестра Таньчунь шанобливо повідомляє своєму другому старшому братові, що напередодні ввечері небо прояснилося й місяць був надзвичайно яскравий, немов умитий дощем. Уже тричі перевернули водяні годинники, а я все не лягала, бродила біля паркану під покровом тунгових дерев, поки не змерзла від вітру й роси.

Нещодавно ви особисто потурбувалися мене провідати, а потім прислали мені зі служницею в подарунок плоди лічжи й лист, гідний пензля Чженьціна