Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

(перебування в Данії може тягнути на ще одну книгу, тому, лише основні моменти).

Вечеря у Олівера запам’яталася Златі багатьма речами. Перше, що кинулось в очі — свічки. Дуже багато свічок. Данці дуже люблять запалювати свічки, особливо, коли зустрічаються з друзями. Крім них і Паскаля були ще двоє топових менеджерів: Пол і Натан з дружинами, правда, дружина Натана запізнювалася. Представляли всім переважно Злату, бо Артур вчора з усіма познайомився.

Коли Олівер запропонував всім сідати за стіл — приїхала дружина Натана, Вікторія, вона привіталась, зайшла до вітальні і завмерла, дивлячись на Артура.

— Павленко?! Це ти?...

Настала тиша. Артур саме допоміг Златі сісти за стіл, підсунувши їй стільчик, і підвів погляд на ефектну блондинку, що стояла з іншого боку столу і поїдала його очима.

— Та зранку наче ще був, — він насупився, намагаючись згадати, хто це…

Присутня компанія затихла, бо розмова відбувалася незрозумілою для більшості мовою.

— Ти мене не пам’ятаєш? Вікторія Степанець… — вона усміхалась йому, не приховуючи радості від зустрічі.

— Та якось не дуже… — він оглядав її згори вниз. Всі питально дивились на них, особливо Натан. — Хоча… Ти танцювала колись, так?

— Згадав! — Заплескала в долоні Вікторія. — Та я й зараз танцюю, викладаю в школі танців тут. Оце так зустріч!

— Так, несподівана зустріч, — кивнув Артур і сів поруч з дружиною. З Вікторією він бачився лише на конкурсах і показових виступах, з нею в нього точно нічого не було і тому він не очікував ніякої підстави.