Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Вибач та зрозумій, Катя Кірініна 📚 - Українською

Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

441
0
25.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вибач та зрозумій" автора Катя Кірініна. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 119
Перейти на сторінку:
14.

У розпачі заходжу на кухню та ставлю чайник, а в голові одна думка: як мені це набридло.

Чому саме тоді, коли я так хотіла нормальну сім'ю та звичайне життя, мій чоловік вирішив усе перекреслити?

Можливо, і не було в нас ніколи нічого нормального? Він завжди мене контролював, хоч казав, що я не піддаюся, завжди оточував мене лише тими речами, які сам вважав за прийнятні. Навіть моє бажання стати матір'ю завжди розцінював як бзик від нудьги.

Що тут було нормального?

Я вийшла заміж у двадцять років, що я бачила у цьому житті, окрім холостяка, у якого закохалася до безпам'ятства? І навіть цього йому було замало. Прилаштував свою чоловічу гідність до помічниці.

Хіба я мала поганий вигляд чи виносила йому мозок? Наше сексуальне життя було хорошим. Звісно, рутина, побут, його нескінченна робота — все це вносило свої корективи до нашого ліжка, але з ким так не буває?

Невже я сама винна, що він наважився на такий вчинок? Господи, чому я зараз думаю про те, що його штовхнуло? Чому я маю копирсатися у собі, щоб знайти проблему?

Якщо людина наважилася на зраду, це означає, що в неї в голові не все гаразд. Я не баба в халаті з рушником на голові. Мені двадцять шість років, і все в мене було гаразд, за винятком того, що я не могла виносити дитину.

Навіщо про це згадала? Одразу важкість у грудях з'явилася.

Заварюю собі чай і виходжу до залу, при цьому дивуюся, що бачу Андрія на тому ж самому місці, де я його залишила. Чому він не поїхав? Так і буде маячити перед очима, щоб добитися розмови?

— Андрію, в чому справа? Ти не зрозумів, що я не налаштована сьогодні на розмову?

— Зрозумів, отже, помовчимо, — легко відповідає мій чоловік і повертається до мене обличчям. Вродливим, рідним обличчям. — Я нікуди не піду без тебе. Якщо ти думаєш, що позбавилася мене, то ти помиляєшся. Я твій чоловік, я тебе кохаю і буду з тобою, навіть якщо ти проти. Вибач. Шість років тому ми стояли під вінцем, і ти погодилася, не зважаючи ні на що, бути моєю дружиною.

Раптом звідкись з'явилося таке дивне почуття, наче я помиляюся. Наче все, що я щойно говорила, було неправдою і взагалі я сама собі все вигадала.

Пожежа в серці й настільки важко дихати, що кожен вдих відчувається, як розпечена лава в легенях. Це ж ми люди, які божеволіли одне від одного, які будували спільні плани на майбутнє і могли цілодобово на проліт проводити час разом і не втомитися від цього.

Як же так вийшло, що тепер все доведеться відпустити? Я зрозуміла, що, йдучи від нього, не зможу жити як раніше, сумуватиму і мучитися від болю, а він не відпустить мене. Я дуже добре знала Андрія, щоб повірити, що він легко здасться. Він був не з тих людей, які опускають руки. Він був сильним і сміливим, йому нічого не вартувало оточити мене собою і взяти у щільне кільце свого кохання.

Та і я теж добра, зібралася йти від коханої людини, хай навіть від невірної.

Ні. Щось не вкладалося у голові, як ми житимемо далі. Мені варто було ще раз все обміркувати, але довго думати особливо не довелося — Андрій розцінив моє спостереження над ним, як заклик до дії та, подолавши відстань між нами, накинувся на мене.

Його губи такі рідні, такі приємні та м'які, що я починаю знову плакати. Не можу, це все сильніше за мене, не зможу я пробачити так просто, але й чинити опір тяжінню теж не можу.

Це ж мій Андрій, коли я тебе втратила?

— Відпусти мене, будь ласка, розірви це коло, — прошу я крізь його поцілунки.

— Ні, я не зможу. Ти моя, і нікуди ти від мене не дінешся, — твердо каже він, все сильніше притискаючи мене до себе. — Ти моя дружина, Лисичко, і що б не сталося, залишишся нею назавжди. Я не говоритиму, що буде легко, але ми впораємося, треба це пережити.

— Пережити? — завмираю я. — І що ж ми переживемо? Вероніку?

— Олесю, забудь і живи далі, я обіцяю тобі...

— Тоді зітри мені пам'ять, щоб я ніколи не бачила помічницю, яка обіймає тебе! — кричу йому в обличчя. — Навіщо ти приїхав? Ми не зможемо все забути та жити далі, це ненормально. Зрада буде висіти над нами, як грозова хмара, Андрію. Можеш вважати мене слабкою, але я не зможу пробачити тобі. Ніколи.

Він нічого не каже, тільки сильніше притискає мене до себе, а я починаю танути у його руках. Моє тіло немов саме собою реагує на нього. Йому абсолютно однаково, що серце розривається від болю, а розум кричить дати йому по голові й піти звідси якомога далі.

Андрій цілує мою шию, а потім місце за вухом — моя ерогенна зона —  він чудово знає всі точки, на які варто натискати, щоб я розслабилася, і виходить. Я справді на якусь мить починаю забувати про все і дозволяю йому торкатися мене і цілувати.

Андрій знімає з мене кардиган, потім мою сукню, я залишаюся в одній білизні та колготках. І коли намагаюся відхилитися, скористатися цією затримкою, щоб запобігти тому, що зараз почнеться, він лише знову починає мене цілувати, при цьому притискаючи до холодної стіни.

Не можу чинити опір йому — занадто кохаю. Занадто багато часу ми провели разом, щоб відмовитися від його натиску. Я відповідаю йому на всі поцілунки й сама притискаюся до його тіла, а чоловік знімає вже свій светр, розстібає ґудзик на джинсах.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибач та зрозумій, Катя Кірініна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"