Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » До зустрічі ніколи, Меланія Арт 📚 - Українською

Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

465
0
16.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "До зустрічі ніколи" автора Меланія Арт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 83
Перейти на сторінку:
Глава 9

Влас

Помста – вона приємна, але тільки тоді, коли знаходиться під жорстким контролем. А коли все йде через заднє місце – вона стає кісткою поперек горла.

Сьогодні я з’явився в офісі і одразу зрозумів, що щось трапилося. Працівники виглядали збуджено і постійно між собою щось обговорювали. Цікаво, що вже такого сенсаційного відбулося, поки я займався справами університету?

Але вже дуже скоро я отримав відповідь на своє питання.

– Власе, ти повернувся! Нарешті! – впливла в мій офіс Ліна.

Ледь втримався від того, щоб закотити очі, адже ця брюнетка мене вже натурально дістала. Ліна – це наш CMM-спеціаліст, але не тільки. Десь місяць тому я випадково (якщо це можна так назвати) переспав з нею. Думав, що вона розуміє, що це тільки секс і все, але куди там. Вона вперто вирішила, що хоче більшого і постійно про це мені натякала. Чесно, я вже думав зробити так, щоб її звільнили, аби тільки вона відстала. Але поки залишив це на крайній випадок.

– Так, привіт, – холодно їй відповів, адже навіть мою просту ввічливу посмішку вона може трактувати як дозвіл на щось більше. – Ти щось хотіла?

– Хотіла. Можеш мені подякувати, – гордо відповіла, а потім по-царськи вмостилася на моєму улюбленому дивані.

– Ем, – не знав навіть як реагувати. – Можливо, поясниш?

– Поясню, звісно, а ти мене за це на вечерю звозиш, котику, – говорила це все з посмішкою, а потім ще й закинула ногу на ногу так, щоб було видно край панчохи, однак не врахувала те, що в мене вже давно на неї не встає.

Ніяк не прокоментував, а просто жестом руки запропонував їй продовжувати.

– Який ти похмурий, Власе. Бука просто, – Боже, говорить, як мала дитина. – Ну добре, вмовив. Готовий? Я вирішила проблему з тією блондинкою новенькою. 

А от це вже цікаво. 

– Ти про Хоменко? З чого взяла, що у мене є проблеми з нею? – поцікавився байдужим голосом, щоб зарання не показувати свій інтерес до цієї ситуації. 

Можете вважати мене старомодним, але я звик сам розбиратися зі своїми проблемами. А Хоменко – моя проблема, тож я сам хотів її поставити на місце. І “помічники” мені для цього не потрібні.

– Ну як? Вона ж тільки прийшла і одразу проявила до тебе неповагу. Думаєш, я не запам’ятала, яким тоном вона до тебе говорила на кухні? Наївно вирішила, що має право так нахабно себе поводити в чужій компанії. От я й подумала, що варто провчити її, але для цього мені потрібна була інформація, – відповіла, нервово закушуючи губу, нафарбовану гидкою малиновою помадою. 

А я згадав, що саме Ліна була біля мене в той момент, коли Хоменко налетіла на мене фурією за пропущену нараду. Дивно, але тоді я був настільки зосереджений на очікуванні гніву білявки, що навіть не звернув увагу на те, хто був поряд. Спитайте зараз, про що ми тоді з Ліною говорили, і я не відтворю в пам'яті ні слова, адже всі думки були про інше.

– І що ж ти зробила після цього? – одразу спитав, вже розуміючи, що відповідь мені не сподобається.

– Коротше, я знайома з дівчинкою, яка раніше працювала з цією Хоменко. Я їй зателефонувала, а вона мені розповіла просто бомбу справжню! Виявляється ця Вероніка там шашні крутила із замовниками, а потім вигнала Кіру – ну, цю дівчину – бо вона про все дізналася, уявляєш? Кіра казала, що вони там з начальницею цілу схему зробили. Спочатку таскали мужиків у ліжко, а потім шантажували. Так і підняли свою недороблену фірмочку, прикинь? Тебе не було, тому я одразу про це нашим розповіла, а вони вже цю історію такими подробицями доповнили… Ухх! Коротше, майже всі працівники тепер налаштовані піти до Андрійовича з вимогою, щоб він звільнив і цю Хоменко, і її команду. Всі погодилися, що такі бридкі люди нам тут не потрібні. Та й Маргарита Петрівна ця, як виявилося, босу теж не пара. Я давно вже це побачила, а тепер просто ще раз переконалася. Добре, хоч до весілля не дійшло.

Я дивився на брюнетку і не міг зрозуміти... Вона справді така дурепа чи просто придурюється? Хоменко, звісно, не свята, але Рита – не вірю, от зовсім не вірю! Я вже непогано встиг з нею познайомитися і точно знаю, що вона досягла всього в житті важкою працею та гострим розумом. Я поважаю її і впевнений, що вона щиро кохає Андрія та й взагалі просто ідеально йому підходить. А тому можу зробити висновок, що вся ця історія – повна маячня! І як тільки в неї люди повірили?! Тут й підліток зрозуміє, що обвинувачення білими нитками шито. Ніяких доказів, ніяких імен...

– Ну, я молодець? – емоційно спитала, коли не почула відповідь на свою нісенітницю.

– Ліно, ти хоч уявляєш, що наробила? – спитав, стримуючи лють. – Твою ж матір, Ліно! Ти хоч перевірила факти від своєї інформаторши хрінової, перед тим як розголошувати таку резонансну новину про наречену свого боса?

Вона після цього аж втиснулася в диван, ховаючи очі. Зрозуміла нарешті, що я тут не збираюся її хвалити.

– Але я ж хотіла як краще, – пробурмотіла, а потім взагалі почала плакати. – Я ж заради тебе це все, Власе! Ти не розумієш?! Вони – аферистки! Я їх викрила!

– Краще б ти мізки у собі викрила! – крикнув, не звертаючи увагу на сльози, адже повністю втратив контроль від злості. – Даю тобі день, щоб ти сама владнала все, що накоїла! В офісі мають зникнути всі чутки та розмови про Маргариту та її компанію. Зрозуміла?! Що хочеш, те й вигадуй, але виправ свою тупу помилку! А потім збирай речі, Ліно. Владнаєш ситуацію – підеш тихо, а як ні – я влаштую так, що тебе приймуть працювати, хіба тільки двірником!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 23 24 25 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До зустрічі ніколи, Меланія Арт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"