Читати книгу - "Пора серця. Листування"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
наснилі нам правлять за
опівнічне число.
Щось
промовляло у тишу, щось німувало,
щось ішло своїм шляхом.
Вигнанці й блукальці
мали домівку.
-------------------------------
О собори.
О небачені досі собори,
о непідслухані води,
о годинники глибоко в нас.
Париж, набережна Бурбон{225}, неділя, 20-го жовтня 1957 р., пів на третю пополудні —
48 {226} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 23.10.1957
23-го жовтня 1957 р.
Я можу зрозуміти, Інґеборґ, що Ти мені не пишеш, не можеш писати, не писатимеш: я ж завдаю Тобі своїми листами{227} й віршами багато жалю, більше, ніж досі.
Скажи мені тільки, чи повинен я писати Тобі й надсилати вірші? Чи повинен я приїхати на кілька днів до Мюнхена (або кудись іще)?
Ти повинна зрозуміти: інакше вчинити я не міг. Якби я вчинив інакше, то це б означало, що я зрікаюсь Тебе — а цього я не можу зробити.
Заспокойся й не пали так багато!
Пауль
49 {228} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 25.10.1957
25.Х.57.{229}
Сьогодні поштовий страйк, сьогодні не може надійти лист від Тебе.
В одній французькій газеті я прочитав максиму: «Il est indigne des grands cceurs de répandre le trouble qu’ils ressentent.»[5]{230}
І все таки! Тут!
----------------------
За дві години:
Ще одне, воно не сміє залишитися несказаним:
Оце «…Ти знаєш, куди він вказував»{231} мусить бути доповнене: В життя, Інґеборґ, в життя.
Чому я говорив про все це{232}: щоб зняти з Тебе почуття провини, яке прокинулося в Тобі, коли мені запався світ. Щоб назавжди зняти його з Тебе.
Ти повинна, Ти мусиш написати мені, Інґеборґ.
50 {233} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 26-27.10.1957
На рівні уст{234}, відчутно:
нетрі мороку.
(Не мусиш, сяйво, шукати його, залишишся
тенетами у снігу, втримаєш
свою жертву.
Обоє правдиві:
торканне й недоторканне.
Обоє говорять з провиною про кохання,
обоє жадають тут бути і вмерти.)
Рубці на листках, вузлики, вії.
Вдивляння очей, дневі чуже.
Шкаралуща, правдива й відкрита.
Уста відали. Уста відають.
Уста домовчать усе до останку.
26-27-го жовтня 1957 р.
51 {235} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 28.10.1957
Я НАПИШУ СЬОГОДНІ ТЯЖКО ПРОБАЧ
ІНҐЕБОРҐ
52 {236} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Мюнхен, 28.-29.10.1957
Понеділок, 28-го жовтня 1957 р.
Мюнхен
Паулю,
уже десять днів минуло{237}, як надійшов Твій перший лист. Відтоді я щодня намагаюся відповісти, та проминаю нагоду, бо годинами веду з Тобою розмови, сповнені розпачу.
До яких скорочень я мушу вдатися тепер у листі! Чи Ти, усе-таки, зрозумієш мене? Чи думатимеш про ті моменти, коли перед моїми очима — тільки вірші, або тільки Твоє обличчя, або Nous deux encore?![6]{238}
Я не можу ні з ким порадитись, Ти це знаєш.
Я вдячна Тобі, що Ти про все розповів дружині{239}, бо «заощадити» їй це все означало б, усе-таки, брати на себе більшу вину, а також її принижувати. Бо вона є такою, якою
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пора серця. Листування», після закриття браузера.