Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 34
Перейти на сторінку:

- Я бачу, колючка була просто імператорська, - дівчина вказала на забинтовану стопу.

- Так. Хірургам теж сподобалася. Поїхали?

- Ти мені нічого не хочеш пояснити?

- Не зараз.

- А коли?

- Можливо, ніколи. Тобі це не потрібно знати.

- Але я хочу це знати!

- А я хочу... - різко підвищив голос Ліам. - Неважливо. Забудь про це. Їдеш додому?

Однокурсник привіз дівчину. Вона більше не ставила запитань. Вийшла з машини і пішла в будинок. Навіть без "Бувай". Безсонна ніч? Безумовно. Але зате в м'яких і міцних обіймах величезного ведмедя панди.

 

Ще не надто рано дзвонити? Потрібно тренувати витримку і не дзвонити йому взагалі. Погляд на годинник. За чверть шоста. А може, вийти на ранкову пробіжку? Ніколи не знаходила часу на подібні марноти. Але якщо бігти в бік вулиці, на якій він живе... А раптом він...

Навшпиньки, щоб не розбудити батьків, Пола вислизнула з дому. І ось кросівки вже пружинять по асфальту в потрібному непотрібному напрямку. Якщо вдасться з ним побачитися - велика удача. Ні? Хоча б спроба. Підлітковому коханню не доведеш, що це нерозумно. І засуджувати може кожен. А що, якщо ви згадаєте про власні дурниці цього віку?

Проходять повз люди. Минає час. Пола сидить на траві навпроти будинку Ліама. І вже не раз приходила думка "Що я тут роблю?"

Вона побачила, як його батьки сіли в машину і поїхали. Він вдома сам? Він взагалі вдома? Може, зайти?

Телефон. Хто може дзвонити так рано? Пола подивилася на екран і розгубилася. "Улюблений однокурсник". Говорити йому, що вона зовсім поруч? Напевно, не потрібно. Це страшенно безглуздо.

- Привіт.

- Привіт. Що ти робиш? - поцікавився Ліам.

- Нічого особливого, - затримала відповідь Пола.

- Наприклад?

- Е-е... Я на ранковій пробіжці.

- Ось як? І швидко біжиш?

- Чому ти питаєш?

- Тому що вікна моєї кімнати з видом на тебе. Уже дуже довгий час, - Ліам вийшов з дому, продовжуючи говорити по телефону, і попрямував до дівчини. - От мені й цікаво, з якою швидкістю ти біжиш?

Незручність? Не те слово! Пола ховає бігаючий погляд. Добре було в дитинстві: поклав долоньки на очі і впевнений, що тебе ніхто не бачить.

- Ти ж сидів нещодавно на моїх сходах! - найкращий захист - напад? Смішний захист - напад.

- І ти вирішила мені помститися і посидіти біля мого будинку? Це свого роду забрати борг? - Саломон присів на газон поруч із Полою. На ньому тільки спортивні штани. Тіло досконале. Ось тільки при ближчому розгляді видно досить багато шрамів.

- Скільки в тобі отрути?

- Достатньо, щоб і самому отруїтися.

- Я хвилювалася за тебе. А ще мені багато чого незрозуміло.

- Я читаю всі питання в твоїх очах. Чому ти вирішила, що сьогодні я тобі все поясню? Чому ти вирішила, що я взагалі маю тобі щось пояснювати?

- Скажи мені.

- Сумніваюся в необхідності цієї розмови.

- Гаразд. Поговоримо про листя на деревах.

Ліам усміхнувся.

- Дивна ти, маленька людина. Гаразд. Що ти можеш про них сказати?

- Вони шарудять від вітру. А ти?

- Те, що під ними тінь. Ти.

- Їх легко порвати. Твоя черга.

- Чисте повітря?

- Один і той самий лист буває зеленим, жовтим, червоним і коричневим.

- Можеш катувати мене цим нонсенсом скільки забажаєш. Я все одно не маю наміру розповідати тобі те, про що ти хочеш знати, - Ліам подивився в очі співрозмовниці. - Я не готовий із тобою це обговорювати.

Тиша. У кожного своя. І нехай вона нічого не дізналася. Проте зараз знаходиться поруч із ним на відстані подиху. Їй подобається це. Дуже. І він не йде. І не жалить колючими зауваженнями, як зазвичай.

- Навіть якщо ти мені подобаєшся, я ніколи тобі в цьому не зізнаюся, - почула Пола.

- Але ти ось так сидиш поруч, і це якось несподівано занадто.

Дівчина вказала на забинтовану ногу:

- Болить?

Ліам відчужено посміхнувся і відвів погляд.

- Таке відчуття, ніби тобі неприємні такі запитання.

- Так і є.

- А що тобі приємно чути? Давай я спробую це сказати тобі.

- Спробуєш? - знову сарказм. - Не пробуй. Це несмачно. Тобі не сподобається.

- Ти хоч чомусь буваєш радий?

- Можливо.

- Наприклад?

- Напевно, тому, що моє серце - одне з тих кількох мільярдів сердець, які стукають зараз на планеті. Уяви, якої потужності ці імпульси, якщо з'єднати їх усі в один.

1 ... 23 24 25 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"