Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ангедонія, АнєчкаLB 📚 - Українською

Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ангедонія" автора АнєчкаLB. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 34
Перейти на сторінку:

- Я не заганяю тебе в кут. Я просто попередив: я заїду ввечері, - наголосивши на останніх словах, Ліам встав і пішов.

І заїхав, як і обіцяв, увечері, о пів на дев'яту. Прихопивши з собою на деякий час забуті книжки, зошити та планшет, Пола вийшла з дому і сіла в машину.

- Куди цього разу поїдемо? У склеп?

Ліам усміхнувся.

- Звідки ти все знаєш?

Пола вже з усією серйозністю і деяким побоюванням глянула на однокурсника. Він не жартує? Така її реакція ще більше потішила Саломона.

Сонце сідало. Ніч наближалася. Tesla відвозила невідомо куди. Пола все більше хвилювалася.

Озеро?

- Як тобі такий склеп? - поцікавився Ліам і вийшов з машини. - Сьогодні пече як ніколи. Водичка - в самий момент.

Пола теж вийшла:

- Де ж покласти підручники? Вони тут розмокнуть. І вже нічого не видно.

- Залиш їх у машині.

- Ти не збирався займатися завданням?

- Ні, звісно. Просто хотілося, щоб ти на один вечір менше провела зі своїм близьким знайомим.

- Чим тобі не подобається Рей?

- Причина не в ньому. У мене загострене почуття власництва.

- Я не твоя власність.

Ліам наблизився до озера і прямо в одязі зайшов у воду.

- І як вода? - поцікавилася Пола.

- Рідка. Підходь.

- Ні. Я не піду туди. З чого б це? А ти - обманщик.

- Хочеш піти?

Питання зненацька. Вона й сама не знає. Мовчання.

- Тоді заходь.

- Це якийсь тест? Що буде, коли я зайду?

- Ти будеш мокра. І ти ставиш занадто багато запитань.

- Тому що я хочу знати на них відповіді.

- Я тобі їх все одно не дам.

- Чому?

- Ти ж сама сказала, що все складно. Це не змінилося. Або те, що є, або ніхто один одному.

- Я зайду, - дівчина рішуче попрямувала до водойми. Вода холодна! У чому жарт? Адже літо і спекотно. Вона зупинилася, намочивши тільки стопи. У розгубленості безпорадно подивилася на Ліама.

- Я зрозумів, - усміхнувся він. - Але героїзм оцінив.

Пола розслаблено сиділа на траві й не зводила погляду з плавця. Граціозний. Міцний. І чимось до себе притягує. Які будуть у них стосунки? Чому все складно? Хто такий Рей?

- Не спиш? - Ліам вийшов з озера і присів поруч із дівчиною. Вода лилася з його одягу. До речі, вже потемніло. І вони слабо бачили одне одного. Може, це й на краще. Так простіше спілкуватися.

- У романах і мелодрамах у такі моменти має бути багаття. Але саме тому ми й не будемо його розпалювати. Ну, ще й тому, що зараз і так жарко.

- Так. Буде просто катастрофа, якщо наше спільне проведення часу буде хоч віддалено нагадувати побачення, - саркастично зазначила Пола.

- Це не love story. Це життя. Забудь дорогу в хмари. Усе у світі лаконічно й примітивно.

- Ні. Але я не буду оскаржувати твою позицію. І взагалі... Що це? - Пола вказала на чорну густу рідину, що повільно розтікалася з-під ноги Ліама. Діставши з кишені телефон, вона ввімкнула спалах. - Це кров?

Ліам оглядав себе, намагаючись зрозуміти причину кровотечі. Нарешті виявивши, що проколов ногу гострою гілкою, витягнув її зі стопи. Не панікуючи й не поспішаючи. Зате панікувала Пола.

- Я не розумію... Ти не помітив, що увігнав у ногу півдерева?

- Це не півдерева. Дрібна колючка.

- Колючка? Завдовжки десять сантиметрів? Тобі хіба не боляче?

- Я не хочу про це говорити.

- Тобі потрібно в лікарню! Кров сильно тече, - вона схопилася з місця. - Ти зможеш вести машину?

- Звісно, зможу. Заспокойся, - Ліам теж піднявся. В очах потемніло. Зображення крутиться. Може, рана трохи серйозніша, ніж він припускав? Як давно тече кров?

- Я поїду з тобою. Тобі допомогти дійти?

- Ти? Це вже не смішно. Ти свої сили реально оцінюєш? Навіть якби я помирав, ти мене ні на сантиметр не посунула б.

Вони дійшли до машини. Ліам навіть не кульгав. Він, як зазвичай, наступав на травмовану ногу. Дівчина не знала, що й думати. А ще занепокоєння, сум'яття, тривога і тремтячі пальці.

Медичний центр. Обробка рани. Кілька швів. Перев'язка. І постійні надокучливі запитання: "Тут боляче?", "Як болить?", "Що ви відчуваєте?". А перед очима надто вже багато чорних цяток. Напевно, завтра доведеться приїхати до батька.

Очікування. Пола сидить на диванчику і намагається придумати пояснення останнім подіям. Але нічого, що можна прийняти як факт, не спадає на думку. Багата фантазія все більше підкидає неймовірних і неправдоподібних тлумачень. Вона очима проводжає лікарів і пацієнтів, які проходять повз. Нескінченно чекає. І нарешті, Ліам з'являється в коридорі.

1 ... 22 23 24 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ангедонія, АнєчкаLB"