Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Я не заганяю тебе в кут. Я просто попередив: я заїду ввечері, - наголосивши на останніх словах, Ліам встав і пішов.
І заїхав, як і обіцяв, увечері, о пів на дев'яту. Прихопивши з собою на деякий час забуті книжки, зошити та планшет, Пола вийшла з дому і сіла в машину.
- Куди цього разу поїдемо? У склеп?
Ліам усміхнувся.
- Звідки ти все знаєш?
Пола вже з усією серйозністю і деяким побоюванням глянула на однокурсника. Він не жартує? Така її реакція ще більше потішила Саломона.
Сонце сідало. Ніч наближалася. Tesla відвозила невідомо куди. Пола все більше хвилювалася.
Озеро?
- Як тобі такий склеп? - поцікавився Ліам і вийшов з машини. - Сьогодні пече як ніколи. Водичка - в самий момент.
Пола теж вийшла:
- Де ж покласти підручники? Вони тут розмокнуть. І вже нічого не видно.
- Залиш їх у машині.
- Ти не збирався займатися завданням?
- Ні, звісно. Просто хотілося, щоб ти на один вечір менше провела зі своїм близьким знайомим.
- Чим тобі не подобається Рей?
- Причина не в ньому. У мене загострене почуття власництва.
- Я не твоя власність.
Ліам наблизився до озера і прямо в одязі зайшов у воду.
- І як вода? - поцікавилася Пола.
- Рідка. Підходь.
- Ні. Я не піду туди. З чого б це? А ти - обманщик.
- Хочеш піти?
Питання зненацька. Вона й сама не знає. Мовчання.
- Тоді заходь.
- Це якийсь тест? Що буде, коли я зайду?
- Ти будеш мокра. І ти ставиш занадто багато запитань.
- Тому що я хочу знати на них відповіді.
- Я тобі їх все одно не дам.
- Чому?
- Ти ж сама сказала, що все складно. Це не змінилося. Або те, що є, або ніхто один одному.
- Я зайду, - дівчина рішуче попрямувала до водойми. Вода холодна! У чому жарт? Адже літо і спекотно. Вона зупинилася, намочивши тільки стопи. У розгубленості безпорадно подивилася на Ліама.
- Я зрозумів, - усміхнувся він. - Але героїзм оцінив.
Пола розслаблено сиділа на траві й не зводила погляду з плавця. Граціозний. Міцний. І чимось до себе притягує. Які будуть у них стосунки? Чому все складно? Хто такий Рей?
- Не спиш? - Ліам вийшов з озера і присів поруч із дівчиною. Вода лилася з його одягу. До речі, вже потемніло. І вони слабо бачили одне одного. Може, це й на краще. Так простіше спілкуватися.
- У романах і мелодрамах у такі моменти має бути багаття. Але саме тому ми й не будемо його розпалювати. Ну, ще й тому, що зараз і так жарко.
- Так. Буде просто катастрофа, якщо наше спільне проведення часу буде хоч віддалено нагадувати побачення, - саркастично зазначила Пола.
- Це не love story. Це життя. Забудь дорогу в хмари. Усе у світі лаконічно й примітивно.
- Ні. Але я не буду оскаржувати твою позицію. І взагалі... Що це? - Пола вказала на чорну густу рідину, що повільно розтікалася з-під ноги Ліама. Діставши з кишені телефон, вона ввімкнула спалах. - Це кров?
Ліам оглядав себе, намагаючись зрозуміти причину кровотечі. Нарешті виявивши, що проколов ногу гострою гілкою, витягнув її зі стопи. Не панікуючи й не поспішаючи. Зате панікувала Пола.
- Я не розумію... Ти не помітив, що увігнав у ногу півдерева?
- Це не півдерева. Дрібна колючка.
- Колючка? Завдовжки десять сантиметрів? Тобі хіба не боляче?
- Я не хочу про це говорити.
- Тобі потрібно в лікарню! Кров сильно тече, - вона схопилася з місця. - Ти зможеш вести машину?
- Звісно, зможу. Заспокойся, - Ліам теж піднявся. В очах потемніло. Зображення крутиться. Може, рана трохи серйозніша, ніж він припускав? Як давно тече кров?
- Я поїду з тобою. Тобі допомогти дійти?
- Ти? Це вже не смішно. Ти свої сили реально оцінюєш? Навіть якби я помирав, ти мене ні на сантиметр не посунула б.
Вони дійшли до машини. Ліам навіть не кульгав. Він, як зазвичай, наступав на травмовану ногу. Дівчина не знала, що й думати. А ще занепокоєння, сум'яття, тривога і тремтячі пальці.
Медичний центр. Обробка рани. Кілька швів. Перев'язка. І постійні надокучливі запитання: "Тут боляче?", "Як болить?", "Що ви відчуваєте?". А перед очима надто вже багато чорних цяток. Напевно, завтра доведеться приїхати до батька.
Очікування. Пола сидить на диванчику і намагається придумати пояснення останнім подіям. Але нічого, що можна прийняти як факт, не спадає на думку. Багата фантазія все більше підкидає неймовірних і неправдоподібних тлумачень. Вона очима проводжає лікарів і пацієнтів, які проходять повз. Нескінченно чекає. І нарешті, Ліам з'являється в коридорі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангедонія, АнєчкаLB», після закриття браузера.