Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

Спочатку ми пройшлися крамницями, та купили більш відповідний по розміру одяг. А потім відвідали театр. Давно хотіла це зробити та все не ризикувала сама в нього ходити. Те ще місце, не помітиш, як вмить без гаманця залишишся.

На подив Гору п'єса сподобалася навіть більше, аніж мені, він виявив бажання ще сходити. Я пообіцяла зробити це, як буде час. Але як кажуть у кожній бочці меду, знайдеться своя ложка дьогтю. Веселий день зіпсував мерзенний вечір.

Сьогодні у “Ведмедику” знову було переповнено. Чергова кампанія шукачів повернулася з Дикого Лісу з трофеями. Вони голосно кричали, горланили пісні, вимагали випивки та їжі, при цьому нахабно хапали за руки подавальниць у спробі посадити тих на коліна. Мені, як посудомийці, було все одно, що коїться в залі, але, як на зло сьогодні Сієра, одна з подавальниць злягла з температурою, та мені довелося її підмінити. Я успішно відбивалася від домагань, усі три години тортури, але варто було піти додому, як троє нетверезих чоловіків ув'язалися слідом. А Гор як на лихо вирішив зустріти.

Не знаю наскільки глибоко в Ліс заходили ці шукачі, й з чим доводилося стикатися, але вигляд одного худого вампіра довів їх до переляку. З криками "Вампір у місті" втекли в ніч. Вартова їм звісно не повірила, але справно протягом двох тижнів перевіряла місто.

34.02.157р.

Маг-Рівік

Під дверима деканату вишикувалася величезна черга не лише з першокурсників. Й це були ті, хто прийшов до початку робочого дня. Що буде після навіть уявити страшно. Я вважала, що прийшовши зрання буду при гіршому розкладі в першій десятці, але тут схоже зібралась перша сотня.

- Схоже маги люблять прокидатися на світанку, - сказав в мене за спиною знайомий голос.

Озирнувшись, впізнала хлопця з яким нещодавно складала вступні іспити. Трохи вище за мене, худий. Невеличкі ріжки, а гострі вуха були довші, ніж у більшості. Темне волосся заплетене у довгу косу. Шкіру прикрашала золотиста засмага. Та запах жару. Цікаво, якої він раси?

- Я Філлігран Шое, - порушив незручну тишу, що виникла між нами. - Ми вже зустрічалися на вступних іспитах.

- Так, я тебе теж запам'ятала. Я Ятаар Ольше.

- Яке незвичне ім'я. Це тому, що ти одна з чужинок?

- Так. Можеш називати мене просто Ята.

- Тоді ти мене Філл.

Ми зайняли чергу й між нами почалася розмова, щоб хоч якось згаяти час. Здебільше розповідав мій новий однокласник, я ж лише іноді запитувала про зацікавлені подробиці.

***

У деканаті мені видали розклад та список необхідних речей на перший семестр. Також допуск до бібліотеки та браслет, що означає, що я учень школи. Порівнявши розклади з новим знайомим, ми з'ясували, що більшість предметів у нас збігалося. Філл як і я ґрунтовно підійшов до питання з вибору предметів. Розходилися лише за трьома пунктами. Замість “Елементаристики”, “Артифакторики” та “Метіомагії” у нового знайомого стояли “Прокляття”, “Алхімія” та “Астрономія”. Що ж, проте на семи, що залишилися, буде з ким сидіти за партою.

Домовившись зустрітися біля воріт першого числа, ми розбіглися в різні боки. Не знаю куди Шое, а я в торгові крамниці, котел обирати.

Частина ІІ

"Весна 157"

01.03.157р.

Маг-Рівік

Сьогодні пройшло рівно три місяці з дня мого потрапляння в цей світ.

За цей час я багато чого пригадала з колишнього життя.

Я знала про електроживлення, гаджети та інтернет, якого мені дуже не вистачало. Також знала що планети круглі та обертаються навколо зірок. Знала що таке автомобілі, літаки та космічні станції. Тобто багато чого пам’ятала. А от про своє особисте життя не дуже. Нещодавно згадала, що я не люблю оливи, обожнюю чорний шоколад та ніколи не їла яйця страуса. А як звали моїх батьків, чи були в мене діти - ні.

Це пригнічувало. Але не надовго, бо було ніколи. Теперішнє життя не давало розслабитись ані на хвилину.

Ось, наприклад Вальдегор помітивши мої мечі та дізнавшись, що ними не володію, майже щоранку тренувався зі мною іноді чергуючи зі стрільбою з лука.

Й як результат цих “тортур” я в перший навчальний день стояла біля дверей аудиторії та позіхала так, що ще трохи і щелепу вивихну. Шкода за Філлом неможливо було сховатися, щоб не соромитись перед натовпом, хлопець був майже однієї зі мною статури та небагато вище зростом. Зараз, за розкладом, була вступна лекція для всіх, хто пройшов вступні іспити взимку. Отже, є вірогідність того, що я побачу, чи є серед них потраплянці-маги.

- Добре що ви всі тут зібралися, - замість привітання проголосив вже знайомий мені чоловік. Саме з ним я зіткнулася у дверях ректорату. Відчинивши кабінет, він запустив до середини всіх учнів, а потім зайшов сам, а коли розсілися, продовжив. - Доброго дня! Мене звати Калрін Лавер, я декан магічного факультету. Тепер розповім вам правила навчання в цьому закладі. Якщо у вас є запитання, відповім, якщо це можливо.

Як виявилося, в цю зиму вступило набагато менше, аніж в попередні роки. І це за умови, що брали навіть з мінімальними магічними здібностями. Для не магічних спеціальностей, й то було більше охочих. Потім наголосив, що книги з бібліотеки виносити не можна, лише за спеціальним дозволом вчителя та на короткий час. А навчатися нам належить по конспектах, які самі й напишемо відвідуючи лекції, того не рекомендується їх пропускати, хоча за відвідуваністю майже ніхто не слідкує. Все на совісті учня. Відрахування буває рідко, іспит можна здавати декілька разів, але кожна спроба платна. Можна піти самому, та якщо навчаєтесь “в борг”, то його прийдеться відпрацьовувати. На останок додав, щоб самостійно слідкували за навчальним інвентарем, та його вчасно поповнювали.

Наступною була лекція про немерців, чи як її скоротили ВННтН, де магістр Частвінг Ванлір детально розповів про методи поширення немерців. Від звичайного укусу до спорів, поділу клітин та чарів. Чоловік використовував спеціальні кристали, вставлені в круглу коробку, щоб продемонструвати зображення. Дуже реалістичні зображення. Настільки, що навіть смачно пахуча їжа з таверни “Велика Ложка”, розташованої майже навпроти воріт школи, що замінювала дешеву їдальню, не викликала особливого апетиту.

Після великої перерви у нас з Філлом лекції розходилися. Він пішов на "Прокляття" та "Алхімію", а я на "Основи елементаристики" та "Основи артефакторики".

Коли увійшла до аудиторії, чорнявий чоловік вже сидів за викладацьким столом, та з ентузіазмом читав книгу, від якої він відірвався лише після дзвінка. Так, тут також були дзвони,