Читати книгу - "Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Насточка проголосувала першою. Дуже рано розбудив пес Сармат. Білий, як свіжий сніжний замет, тільки очі чорнющі, як пришиті на світлому темні ґудзики, і ніс ніби вмочений у дьоготь. Лайка, трясця його собачій матері. Інтелігент, але гавкучий інтелігент. Загнав кота на дерево і лементував посеред ночі. То прокинулася і вже не заснула.
«Яська моя влітку приїздила у відпустку з Вінниці. Із бригадиром її бригади облицювальників плиткою – Петром. Привезли мені в подарунок щеня лайки. Морока, але най буде ще одна жива душа у дворі. Коза Майка. Кіт Масик. Сім кролів. Одинадцять безіменних, хоч кожну з них впізнаю на вулиці, курей і один півень, теж Петро.
При них я півня по імені не кликала, а Яська навмисне: «Тю-тю-тю, Петрусю…» І регоче. І видурнюється, ніби зерна йому сипле. То хай буде ще й песик Сармат. Так його назвала Яся.
Цілий тиждень відпочивали в Городищах, бо затримали їм відпускні. Пили тепле козяче молоко. Варили молоду картоплю, трощили зелень з городу, перемелене сало з часником. Рвали черешні, морелі, аґрус. Спали на сіннику. На танці не ходили. Клуб давно зачинений на іржаву колодку, вікна вибиті. Я вже й не знаю, де ключ від нього заподіла. Спершу половину платні мені давали, а оце другий рік – нічого.
Купалися Яся з Петром в нашому ставку у кінці городів. І вдень, і вечорами, при місячному сяйві. І до глибокої ночі купалися. Але крилець за спиною у Ясі не помітила. Хоч дивилася пильно. Мабуть, просто не побачила.
З Вінниці повідомили, що прийшли відпускні гроші, і Яся з Петром поїхали відпочивати до Кирилівки на Азовському морі. У мене аж душа заскімлила. Кирилівка…
І літо закінчилося…
…Сармат розбудив, то встала, нагодувала курей, кролів і козу Майку, дала псиськові вчорашнього борщу з кісточкою, Масик, мабуть, на сіннику пантрує мишей. Більше робити нічого, то пішла до школи і проголосувала першою, коли ще й не вся комісія сіла за столи.
Віддала голос за Нього не вагаючись, але так, щоб ніхто не бачив і не здогадався в Городищах. Будуть насміхатися.
Проголосувала.
Батько Ясі.
Сусіда…
Дав колись грошей на ранець і китайські кеди…
Відписала мені про невинного Антося якась жіночка, К. П. Кудряшова, завідувачка скаргами до Президента. Відписала що «хабарники повинні відбувати весь строк, бо іде боротьба з корупцією». Нащо ж тоді називати таку приймальну президентською, якщо відписує якась К. П. Кудряшова?
Він мого листа в очі не бачив. К. П. Кудряшова не зрозуміла моєї заяви… Антось мусив залишатися в неволі. А зараз, на час виборів Президента, йому відсидіти ще сорок два дні. Сорок дві ночі. І – випустять.
Куди, до кого він піде – подивимось, Насте.
Але проголосувала за Павлуню, хоч люди злі на нього. Так вірили, а вийшло… не так…
Хай керує. Не будемо йому заважати.
Хай…»
«Чого так мало? Чого? Де поділися мої голоси? Хіба моя політична вартість – чотири жалюгідних відсотки довіри? Янаконда поцупила моїх виборців!
Ні, тільки їхні голоси.
Задубілі на морозі горобці регочуть…
Проти Артура воювати не буду. Стомився. Набридло. Скільки можна?
Що він мені віддає?
Заступника голови Національного банку.
Два перших заступники міністрів – культури та освіти.
Два звичайних заступники – Державна нафтогазова корпорація, земельні ресурси.
Просив митницю. Категорично відмовив. Навіть говорити на цю тему не захотів. Одрубав відразу. За те віддав нафтогаз.
Нормально. Вистачить на прожиття.
Думаю, що Ксеня погодиться на такі умови.
Повинно вистачити…
До того, що маємо».
Керівниця одного з департаментів господарського управління Секретаріату Президента Іванна Гулько насправді є ланковою чотирьох прибиральниць в заміській резиденції Президента. Всі вони, а Іванна – особливо, пройшли глибоку перевірку і настанови в Службі безпеки України, а потім ще в Службі охорони Президента. Поручилася за Іванку Людмила Карпівна – «права рука» Президента. Прибирала її дачу в Кончі…
Праця в них відповідальна, а особливо в Іванни – вона мусить, крім особистого прибирання кабінету і спальні, стежити за чотирма підлеглими прибиральницями. Відповідати за них. Щоб нічого не підклали, і щоб нічого не вкрали.
Та над нею ще є комендант, який у перші дні був нишпоркою, вишукуючи після Іванки бодай порошинку. Тепер довіряє, але веде суворий облік її перебування в кабінеті та спальні.
Нелегко, але платять щедро. Плюс премії до
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…», після закриття браузера.