Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Її сукня 📚 - Українською

Читати книгу - "Її сукня"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Її сукня" автора Алла Рогашко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 59
Перейти на сторінку:

— Ти дивна.

— Так, а ось це мені добре відомо: суцільні протиріччя й парадокси.

— Я теж чудернацький. Розповім — не повіриш.

— Справді? Цікаво…

— Так, щось у цьому є… Підійди до мене ближче. Якби міг ліпше ходити, повір, сам би підійшов, — усміхнувся. — А так це виглядатиме кумедно: він героїчно шкутильгає на милицях, щоб поцілувати її!

— Ти хочеш мене поцілувати?

— Ти здивована?

Підійшла до нього, доторкнулась долонями неголеного щетинистого обличчя. Відчула його тепле дихання і заплющила очі. Щось кольнуло всередині, розливши щемливе тепло і дивний спокій, яких не знала дотепер.

— Ні. Не здивована, — прошепотіла.

* * *

Ніла поверталась додому іншою. Щось змінилось. Вони змінились. Відчули поміж собою таку близькість… немов усередині їхніх душ розлилась тепла річка, а на споді забило джерело… мовби доторкнулись до чогось справжнього, потаємного і вічного… разом…

Раптом пам’ять розітнули химерні ритми, що відстукувала ногами під час магічно-сакрального обряду прабабуся. Ті ритми нараз перетнули ще одні — які відбивав по днищу відра старець, що завше сидів поблизу зупинки. Ритми були однакові!!! Невже поміж цим є якийсь зв’язок?!!

Він складав шматки картону в сумку, коли підходила до зупинки. Відчувши її за спиною, озирнувся і пильно на неї подивився.

— Я знав, що ти прийдеш до мене, Ніло, — озвався стиха. — Я чекав тебе.

— Ви… ви знали?.. Як?..

— Просто знав. Ходімо.

Взяв сумку, підійняв із землі капелюха з кількома гривнями й пішов уздовж вулиці. Ніла поспішила за ним. Невдовзі звернули у невеличкий провулок і зупинились коло розлогої липи.

— У тебе вселялась душа твоєї померлої прародички. Ти пережила деякі моменти її життя, ті, які вона хотіла показати тобі. Це називають «мандрами душі».

— Звідки ви все це знаєте?..

Ніла вражено дивилась на старого, котрий порпався у своїй сумці; вийняв шматки картону, постелив їх попід товстим стовбуром і сів.

— Це так само, як знати, що настала осінь, що сонце вже сховалось за обрій і скоро буде ніч. Знаю, та й по всьому.

— Ви що, провидець?

— Хтозна! Мабуть.

— Я хотіла спитати вас…

— Так-так, мої ритми. Ти чула їх уві сні.

— Ви теж десь їх чули?

— Так, теж чув. У своїй голові. І просто їх відтворював.

— Якщо ви провидець, то скажіть… деякі події, які я описала у своєму романі, повторюються в реальності. Це випадковий збіг чи існує якась закономірність?

— Ти дуже допитлива, Ніло. Це добре, що ти у всьому намагаєшся шукати сенс. Більшість живе, навіть не намагаючись його шукати, навіть про такі речі не замислюючись. Ті, хто шукають, — рідко віднаходять. Бо це дуже складно і важко. Дехто усвідомлює істину лише перед смертю… Всього сказати я тобі не можу. Розумієш… справа в тому, що вигаданий тобою сюжет ти приправляла деякими правдивими моментами: то додавала героям справжніх почуттів, які пережила сама, то прищеплювала їм певні риси характеру знайомих тобі людей; описувала якісь реальні події, місця… Творіння книги — це справжня магія, і коли реальність переплітається з фантазією, це може трансформуватись у небезпечну суміш. Розумієш?

— Так, розумію. Отже, все-таки це не збіги… Але чому тоді…

— Твоя прародичка хотіла заспокоїти тебе. Не думаю, що вона мала слушність, бо краще бути насторожі, аніж утихомиритись і послабити пильність.

— Боже. Виходить, це не кінець… То я помру?

— Ніло… про це може знати лише Господь. Але над тобою нависла небезпека, це я знаю напевне. Я це бачу… Ти мусиш бути дуже обережною і уважною.

— Статуетка, про яку я писала… Вона належала моїй прабабусі і тепер у мене. Як у мене опинилась?!

— Це вона принесла тобі її, руками Дениса. Але не звинувачуй його, бо він про те й сам не відає.

— Чому ж не сказала мені

1 ... 23 24 25 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її сукня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Її сукня"