Читати книгу - "Вимушена дружина для підступного боса, Галлея Сандер-Лін"

– Єво! – глава сім'ї гукнув дочку куди суворіше, ніж мав намір. – Пам'ятай, що на цьому вечорі ти є моїм обличчям. Не смій зганьбити Ланських, зрозуміла мене? Якби не майбутня зустріч, я б сам поїхав, але якщо вже так збіглося, у тебе є шанс довести мені, що ти не пустушка.

– Я зроблю все так, як ми домовлялися, – Єва, яку слова батька дуже образили, все ж намагалася не показувати, наскільки вражена.

– І не лайся більше з Анатолієм, – порадив батько. – Не знаю, що там у вас сталося, але він твій майбутній чоловік, тому ти повинна його поважати.

– А він повинен поважати мене, – не змогла промовчати Євангеліна. – І не чіпати проти волі, залишаючи синці...

– Які ще синці? – кущисті брови батька зійшлися на переніссі. – Показуй!

І Єва показала слід від хватки нареченого якраз у ту мить, коли він сам ступив на поріг, щоб супроводити наречену до автомобіля.

– Анатолію, це що таке? – майбутній тесть грізно глянув на потенційного зятя і вказав очима на руку дочки. – Я розумію, що ти темпераментний юнак, але дочку мою не ображай. Вам із нею ще дітей ростити...

– Андрію Володимировичу, випадково вийшло, – «покаявся» Толік, хоча Єва-то чудово знала, що це якраз в його характері.

– Надалі будь обережніший, Єва у мене одна, – напучував батько і вийшов з дому разом із ними, після чого поїхав на своєму авто, а Євангеліна, відмовившись сісти в машину Лісіцина, вирушила на бал в автомобілі батька разом з охороною.

Елітний триповерховий котедж за невисокою кованою огорожею, який у цей вечір грав роль середньовічного маєтка, сяяв кольоровими вогнями і майже оглушав не тільки музикою, але і безліччю голосів. Простягнувши запрошення двом дужим охоронцям, обряженим дворецькими, Євангеліна в супроводі майбутнього чоловіка і охоронців увійшла всередину і здала верхній одяг у гардероб. У ресторані, який розташовувався на першому поверсі, були розставлені накриті столи, і дехто вже ласував смачними стравами, однак основна маса гостей піднімалася на другий, де знаходився бальний зал.

Запрошені були вбрані у всілякі костюми, і на кожному була присутня маска. Сама Єва для маскараду вибрала наряд ангела: до її білої сукні були прироблені чарівні крильця, а білу напівмаску прикрашали пухнасті пір'їнки. Ну а Толік вирішив бути римським центуріоном і хизувався не тільки поблискуючими «обладунками», а й коротким бутафорським мечем. Йому цей образ неймовірно пасував і підкреслював статну фігуру, так що навіть не дивлячись на червону полумаску жінки проводжали його зацікавленими поглядами.

Влившись у натовп танцюючих, майбутнє подружжя покружляло трохи по залу, а охорона трималася дещо віддалік. Занадто владні обійми Лісіцина були Євангеліні неприємні, і вона із задоволенням віддала б перевагу іншому партнеру, тому з радістю погодилася взяти участь у загальному танці, при якому пари мінялися партнерами.

Єві було весело: нарешті можна було хоч ненадовго відпочити від Толіка. Спочатку їй дістався повненький благовидий чоловік в камзолі аристократа століття десь вісімнадцятого, потім щуплий дідок в чорно-білому доміно, потім низькорослий лисак з пітними долонями в костюмі кота (ото вже точно хтивий кошак), за ним шпалообразний дрищ, обряжений в уніформу Супермена (от іронія), а після нього сам Сатана, весь запакований в чорне. Його чорна маска з невеликими ріжками майже повністю закривала обличчя, залишаючи «на волі» лише рот і підборіддя, вкрите десь триденною щетиною. Схоже, в пеклі відключили гарячу воду, і господар пекла не зміг поголитися. Хоча, можливо, це лише данина моді.

Пан Диявол притиснув до себе партнерку недозволено близько, і та вже було хотіла обуритися такому поводженню, але Євангеліну раптом прострелило впізнавання: їй були знайомі ці темно-зелені очі в прорізах маски, особливо їх пробираючий до кісток погляд. А от жорстка посмішка виявилася абсолютно чужою і чомусь боляче вдарила в саме серце.

– Чи ти готова до розплати, Єво? – рука Державіна (а це був саме він) раптово зірвала з неї маску, а його губи впилися в її рот.