Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Її ім’я було Татьяна 📚 - Українською

Читати книгу - "Її ім’я було Татьяна"

275
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Її ім’я було Татьяна" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 23 24 25 ... 76
Перейти на сторінку:
мала. Тобто більшість населення країни громадянами власної країни не були.

Хрущов і Жуков мріяли не тільки російських і українських, білоруських і литовських, естонських і латиських, узбецьких і таджицьких мужиків тримати в рабстві, а й поширити цю систему на всі країни Європи, які Червона Армія звільнила від «коричневої чуми».

Улітку 1953 року Берія проти рабства в нашій країні ще не виступав. Однак у таких намірах було запідозрено. І вчасно знешкоджено.

4

Кріпак означає закріплений, тобто такий, який не може піти з власної волі.

Нам кажуть, що радянський колгоспник різнився з кріпаком тим, що колгоспника не можна було продати. Правильно. Однак кріпаки до 1861 року були чотирьох категорій: поміщицькі, заводські, монастирські й казенні. Поміщицьких продавали й купували. Заборони на продаж заводських, монастирських і казенних не було. Проте їх не продавали з багатьох причин.

Отже наш колгоспник за всіма статтями відповідав поняттю «казенний кріпак».

Маніфест Павла I від 5 квітня 1797 року прописував триденну панщину: кріпак працював на пана лише три дні на тиждень. Крім того, не працював у свята. А свят у православному календарі не бракувало. У наших рідних колгоспах гарували весь тиждень. Хто б узяв на себе сміливість дозволити колгоспникам гарувати на Хрущова і Жукова тільки по три дні на тиждень?

Поміщицький кріпак міг сам себе викупити з рабства. Або хтось його міг викупити й зробити вільним. Так шанувальники таланту скинулися й викупили Тараса Шевченка. А хто міг з колгоспу викупити сталінсько-хрущовсько-жуковського кріпака?

Поміщик міг мужиків своїх відпустити на волю. Згадаймо «Кому на Русі жити добре» Миколи Олексійовича Некрасова: «Адмірал-удівець по морях ходив, по морях ходив, кораблі водив... Умираючи, заповіт написав: усім своїм мужикам вільную дав».

Поміщик міг панщину замінити на оброк. Згадаймо «Євгенія Онєгіна». Мужики не гарували більше на панських полях, а платили йому грошима чи натурою.

Після смерті Хрущова і Жукова 28 серпня 1974 року Рада Міністрів СРСР затвердила нове положення про паспортну систему. Було вирішено російських, українських, білоруських та інших колгоспників теж якоюсь мірою визнати громадянами своєї країни і видати їм внутрішні паспорти.

Жуков помер за два місяці до запровадження внутрішніх паспортів для колгоспників. Інакше дуже засмутився б. Він же Берію заарештовував зокрема й заради того, щоб не допустити скасування рабства в Радянському Союзі.

5

А тепер трохи статистики.

Порівняно з Російською імперією 1913 року, виробництво зерна в Радянському Союзі 1953 року скоротилося на 3,5 мільйони тонн на рік, поголів’я корів — на 4,5 мільйони голів. Це не зла вигадка підлого антирадянщика, а виступ товариша В. В. Мацкевича на червневому пленумі Центрального комітету КПРС 1957 року. Товариш Мацкевич — Заступник Голови Ради Міністрів СРСР, Міністр сільського господарства, член ЦК КПРС (Молотов, Маленков, Каганович. 1957. Стенограма червневого пленуму ЦК КПРС. — Москва, 1998. — С. 633).

На своїх таємних збіговиськах вожді визнавали, що в питаннях виробництва сільськогосподарської продукції ще є певні недоліки. Пропаганда стверджувала, що «Сталін прийняв Росію із сохою», а вони на своїх тирлищах не приховували від самих себе, що своїм мудрим керівництвом опустили країну набагато нижче від тієї сохи.

Потрібно мати на увазі, що корів за сорок років не просто стало менше. Корова 1913 року — це одне, адже за нею, годувальницею, був індивідуальний догляд. А худа кістлява радянська корова в колгоспному стаді 1953 року — щось інше.

У царя Миколи не було колгоспів, не було тракторів і комбайнів, не було автомашин у сільському господарстві. Не було в нього мільйонів тонн добрив. У сільське господарство він ніяких казенних грошей не вкладав, нарад у Кремлі з питань тваринництва не проводив, орденів передовикам сільського господарства не роздавав.

На початку 1930-х років товариш Сталін й інші товариші знищили куркульство як клас. Знищили в прямому сенсі. А чому? А тому, що куркулі ховали хліб, заважали будівництву нового життя.

Дивно, але за Государя Миколи Олександровича ті ж самі куркулі чомусь хліб не ховали і нікому нічого будувати не заважали.

6

Після вбивства Сталіна Маршал Радянського Союзу Берія був найвпливовішим політиком Радянського Союзу. Арешт і відсторонення від влади маршала Берії — це державний переворот. Його здійснила нечисленна група військових.

До складу групи входили:

Маршал Радянського Союзу Жуков, генерал-полковник артилерії Недєлін, генерал-полковник Москаленко, генерал-лейтенанти Батицький і Бірюзов, генерал-майори Баксов і Брежнєв, полковник Зуб, підполковник Юферов.

Першим підвищення отримав Жуков. За тиждень після арешту Берії він з кандидатів у члени ЦК КПРС був переведений до числа членів ЦК.

Після перевороту минуло трохи більше ніж місяць. З серпня 1953 року Москаленко отримав звання генерала армії, Батицький і Бірюзов — звання генерал-полковників. Усі троє за декілька років стануть маршалами Радянського Союзу.

Наступного дня, 4 серпня 1953 року, інші учасники змови отримали чергові військові звання. Генерал-полковник Недєлін став маршалом артилерії, генерал-майор Брежнєв — генерал-лейтенантом, полковник Зуб — генерал-майором, підполковник Юферов — полковником.

За шість років Недєлін отримає звання Головного маршала артилерії, ще за рік загине на космодромі під час вибуху ракети 8К64.

За два десятки років генерал-лейтенант Леонід Ілліч Брежнєв, прорвавшись на вершину, пропустивши звання генерал-полковника, присвоїть собі звання генерала армії, ще за два роки — Маршала Радянського Союзу.

До речі, про Брежнєва. У деяких наших вождів почуття гумору таки є. Безсумнівним лідером у цьому питанні був, зрозуміло, товариш Сталін. Поки маразм не підкосив Брежнєва, він теж цінував жарт і сам умів жартувати. 1964 року, поваливши Хрущова, Брежнєв захопив головну посаду Радянського Союзу. У верхах розігнано всіх, хто колись виступав проти Брежнєва. Правда, вже не розстрілювали. Просто виганяли з верхніх щаблів. І товариш Суслов вирішив уточнити: з яким формулюванням гнати?

Брежнєв, не довго думаючи, мовив: «За недбалість».

7

У грудні 1953 року відбувся суд. Ясна річ, закритий. Головою був Маршал Радянського Союзу Іван Степанович Конєв. Він особисто зачитав смертний вирок Маршалу Радянського Союзу Берії, генералу армії Меркулову, генерал-полковникам Гоглідзе і Кобулову, генерал-лейтенантам Влодзімірському й Мешику, Надзвичайному і Повноважному послу Деканозову.

Генерал-полковник Батицький власноруч розстріляв Маршала Радянського Союзу Берію.

У червні 1953 року Булганін і Хрущов руками Жукова, Конєва, Недєліна, Бірюзова, Москаленка, Батицького, Брежнєва та інших товаришів здійснили державний переворот. З посади першого заступника Голови Ради Міністрів СРСР і Міністра внутрішніх справ було скинуто Маршала Радянського Союзу Берію. Його було викрито,

1 ... 23 24 25 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Її ім’я було Татьяна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Її ім’я було Татьяна"