Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Знайомтеся, - оголосив Елан, вказуючи на мене рукою. - Це Сарід. А тепер ваша черга, - він усміхнувся і відійшов убік, даючи можливість підійти іншим.

Першим знайомитися підскочив найменший з усіх і мій сусід по ліжках.

- Майк, - тонким, ще дитячим голосом представився він, теж простягаючи руку. - Точніше Майкон. Але Майк коротше і швидше.

Він говорив так само швидко, як і рухався. Нагадуючи мені чимось маленького верткого тхора. Якби я зараз був у гільдії, саме таке прізвисько запропонував би для нього. Він навіть за зовнішністю чимось нагадував цю тваринку: темно-попелясте волосся, яке після сну скуйовджене і стирчить у різні боки, маленький кирпатий ніс і цікаві чорні оченята. Але найбільше мене вразили його загострені та трохи видовжені кінчики вух. Невже з такою характерною ознакою спорідненості з ельфами, він зміг вижити?

Я чув, що ельфи були сильними та могутніми магами. Здебільшого вони вели мирне життя в лісах, піклуючись про природу. Ще до того, як почалися сильні гоніння на магів, чистокровні ельфи стали віддалятися від людей, а згодом і зовсім зникли, переселившись кудись на далекі острови. А ось першими жертвами полювання на магів стали ельфійські мішанці, яких залишилося задосить в нашому королівстві. Магічний дар приховати легше, ніж таку характерну ознаку, як загострені вуха, що стирчать.

- Подобаються? - Майкон вловив мій погляд і усміхнувся, помацавши кінчики вух.

- Так, - чесно зізнався я. - Але більше дивує, що ти вижив.

- Мене теж, - захихотів хлопчик. - Добре, що мене швидко знайшов Тайлор.

- Досить тут бесіди вести, - втрутився в нашу розмову наступний претендент на знайомство, легенько відштовхуючи Майка в бік, і теж простягнув руку. - Мене звати Чейз.

На мій погляд, хлопець був моїм ровесником, як і Елан. Але його широкі вилиці вже покривало дрібне чорне волосся. Сорочка щільно обтягувала плечі, а не висіла як на мені. Взагалі, він був доволі кремезним хлопцем, але, попри м'язисте тіло, обличчя виражало цілковиту добродушність. Тонкі губи були розтягнуті в завзятій усмішці, виділяючи на щоках глибокі ямочки, а в зелених очах танцював лукавий вогник.

Наступним зі мною познайомився Торен. Схоже, він був тут найстарший, приблизно років на два чи три. Хлопець привертав до себе увагу, насамперед своїм виразним носом. Великим, з ефектною горбинкою, він не дарма займав почесне місце в центрі обличчя. Решта рис слугували лише для обрамлення його величі. Хоча, якщо придивитися, можна було помітити, що в нього м'яке підборіддя, дещо жіночні губи, що яскраво вирізняються, розтягнуті в чарівній напівпосмішці. Коричневі очі, причому праве набагато темніше за ліве. Високе чоло і зачесане назад чорне волосся, поряд із високим зростом завершували цей нестандартний образ. Коротко потиснувши мені руку, він одразу ж пішов, сховавшись за одною з дверей.

Далі підійшов знайомитися чарівний юнак невизначеного віку. Зріст і деякі риси обличчя говорили про те, що він не на багато старший за мене. Але, його серйозний погляд, сформоване тіло трохи збивали з пантелику. Гадаю він вважався улюбленцем серед дівчат. Правильні риси обличчя, виразні очі, розкішне, вугільно-чорне волосся, що лежить на голові ідеальними хвилями, не дивлячись на те, що він щойно встав з ліжка.

- Моє ім'я Рінол, - представився він, розтягуючи яскраво червоні губи в усмішці, оголюючи рівний ряд білих зубів. Мені стало здаватися, що в його красі замішана якась магія. - Можна просто Рін.

Я кивнув, приймаючи інформацію і мимоволі посміхнувся у відповідь.

Останній мешканець цієї кімнати зі мною знайомитися не поспішав. Середнього зросту, повнощокий і круглолиций хлопець, з маленьким носом і очима, він сидів на ліжку, абсолютно не звертаючи уваги на те, що відбувається. Він відчужено дивився у вікно, немов витав у хмарах, і повільно намагався розчесати пасма світлого волосся, яке сплуталося після сну. Відчувши на собі увагу, він відірвався від важливої справи, так і залишивши застряглий гребінець стирчати у волоссі, подивився на мене, і, зніяковіло посміхаючись, сказав:

- Мене звати Орсем. Або просто Сем.

- Або Плюшка, - хихикнув Елан, розсмішивши всіх присутніх, крім мене і самого Сема.