Читати книгу - "Спомини"

С. 278: У Перемишлі абсолютна більшість [семінарістів] => семінаристів зголошувалися до свячень в одруженому стані.

С. 283: Незабаром виїхав до [Німечини] => Німеччини як супровідник Курта Левіна, потім якийсь час перебував у Шевтоні, у 1951 р. заснував парафію українських емігрантів у Ґенку (Бельгія) і був там парохом до 1964 р.

С. 284-285: У 1935 р. змінився протоігумен ЧСВВ: на зміну Степанові Решетилу прийшов Віталій Градюк, який займав уже прихильнішу до [митрополиита] => митрополита позицію.

С. 289-290: Фактично виконував обов’язки нунція лише до вересня 1939 p., коли виїхав з Польщі разом із польським урядом і повернувся в Італію (з того часу його заступив апостольський нунцій у [Німечині] => Німеччині Чезаре Орсеніґо, чиї повноваження з 1 листопада 1939 р. були формально поширені також на територію Польщі).

С. 292: У 1957–1960 pp. працював послом у Монголії, у 1960–[1062] => 1962 — послом в Австрії.

С. 298: Мар’ян Панчишин (1882–1943) — суспільний діяч, видатний лікар-інтерніст і рентгенолог, фахівець у галузі внутрішніх хворіб та туберкульозу, дійсний член НТШ (з 1920), організатор українських лікарів, [довголітний] => довголітній голова Українського лікарського товариства та співредактор “Лікарського вісника”, засновник, меценат та довголітній голова Українського гігієнічного товариства, автор близько 25 клінічно-медичних праць.

С. 303: З [повернненням] => поверненням у Галичину радянської влади, 11 квітня 1945 р. був заарештований і засуджений на п’ять років таборів та три роки позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна.

С. 304: Працював катехитом у гімназіях Бродів, Бережан, Стрия, Львова, згодом викладав катехитику у Львівському університеті [1813–1818] => 1913–1918, був професором у духовній семінарії та Боголовській академії (з 1930) у Львові, директором Української жіночої учительської семінарії, членом Львівської митрополичої консисторії.

С. 310: Родом із Західної Лемківщини (Новий Сонч), вчився в Яґеллонському університеті у Кракові, у 1918–[1019] => 1919 pp. був артилеристом в УГА, у 1928–1939 — доцент Краківського університету, у 1939–1940 — професор УВУ в Празі.

С. 315: У 1944 р. виїхав до Німеччини, працював у семінарії в Гіршберґу та Кулемборзі (1946–1951), а потім виїхав до США, де душпастирював спочатку як сотрудник у церкві св. Михаїла у Вунсокет (штат Род-[Айденд] => Айленд), а згодом як парох у церкві св. Миколая в Маскеґон-Гайте (штат Мічіґан) (1952–1954) та сотрудник у церкві Івана Хрестителя в Детройті (1954–1971).

С. 315: Залишив спомини з часів визвольних [замагань] => змагань 1918 p.: Листопадова Революція: З моїх споминів. Львів 1929.

С. 317: У травні 1945 р. заарештований і вивезений до СРСР, де утримувався спочатку в [Лефортовський] => Лефортовській, а потім у [Бутирський] => Бутирській тюрмі Москви.

С. 319: У 1936 р. виїхав на навчання до [Німечини] => Німеччини в Коледж св. Андрія в Мюнхені, згодом був переведений до Папського східного інституту в Римі.

С. 322: Після відречення отримав [титут] => титул герцога Віндзорського.

С. 322: Юзеф Климент Пілсудський (Józef Klemens Piłsudski, 1867–1935) — польський військовий та політичний діяч, начальник Польської держави у 1918–1922 роках, її перший маршал [піля] => після травневого перевороту 1926 р.

С. 324: Особисто брав участь у переговорах радянської влади з [націоналістичном] => націоналістичним підпіллям (операція “Перелом”), з митрополитом Андреєм Шептицьким і Йосифом Сліпим, а також у створенні “Ініціятивної групи” та ліквідації УГКЦ.

С. 326: Наприкінці 1950-х [роках] => років повернувся в Україну, але мав труднощі з пропискою, а тому виїхав до Прибалтики.

С. 327: Після звільнення у 1955 р. якийсь час працював лікарем, але невдовзі знову був засуджений на вісім років [катожних] => каторжних робіт (1956–1964).

С. 344: За [допомою] => допомогою митрополита Шептицького вступив до Празької духовної семінарії та УВУ, де здобув докторат із філософії.

С. 345: Після розформування таборів на [їхніх] => їхній території були створені нові сільськогосподарські поселення, в яких половину жителів становили колишні в’язні.

С. 353: Наприкінці 1980-х [роках] => років підтримав рух за відновлення УАПЦ в Україні, у 1990 р. відвідав Україну і був обраний першим патріярхом УАПЦ.

С. 359: За першої радянської окупації в 1939 р. [призначний] => призначений директором курортів Косів-Кути з дорученням створити більший [курортий] => курортний центр для лікування хвороб дихальних шляхів та алергічних недуг.

С. 368: Як бачимо, в середині 1950-х [роках] => років о. Прийма перебував на засланні в Козачинську Красноярського краю, а після звільнення повернувся до Львова на Левандівку.

С. 445: L’Osservatote Romano (італ.: “Римський оглядач”) — офіційний друкований орган Апостольського Престолу для [висвілення] => висвітлення публічної діяльности папи Римського, публікації офіційних документів та статей провідних церковних діячів.

С. 445: “Поларіс” (Polaris) — балістична ракета для підводних човнів, розроблена у США в другій половині 1950-х [роках] => років і прийнята на озброєння у листопаді 1960 р.

С. 450: Див. скаргу Йосифа Сліпого в архіві [монастриря] => монастиря сестер милосердя св. [Вінкентія] => Вікентія (без опису).

С. 451: У 1940–1949 pp. був заступником міністра [закордоних] => закордонних справ, у 1949–1953 — міністром [закордоних] => закордонних справ СРСР, а в 1953–1954 — постійним представником СРСР в ООН.

С. 452: Текст скарги Йосифа Сліпого до Верховного суду див. у: Архів Згромадження сестер милосердя св. [Вінкентія] => Вікентія, спр. 14 (опубл. у вид.: І пізнаєте правду, док. № 1, с. 145–154).

С. 492: З 1962 р. в [РСФРР] => РРФСР та інших союзних республіках існувало Міністерство охорони громадського порядку (МООП — Министерство Охраны общественного порядка).

С. 506: Після звільнення в 1962 р. повернувся в Литву, де душпастирював, [розповсюджув] => розповсюджував “Хроніку Литовської Католицької Церкви” та іншу нелегальну літературу.

С. 507: Як політичний журналіст він був невтомним захисником миру та політики ядерного [роззбоєння] => роззброєння й активно пропагував ці погляди у своїх працях та публікаціях.

С. 518: Одного дня під кінець листопада я отримав телефонний [дзінок] => дзвінок із Вашингтона від радянського