Читати книгу - "Спомини"

С. 546: Я вручив папі листа, в якому президент [Кенеді] => Кеннеді писав про ті питання, що його хвилюють, і бажав папі доброго здоров’я.

С. 561: У 1956–1969 pp. та з 1974 р. був організатором і директором Інституту прикладної геофізики Гідрометеослужби [СССР] => СРСР.

Підпис під мал. 8: Йосиф Сліпий — ректор духовної [семінірії] => семінарії у Львові

Повний текст цього слова патріярха Йосифа див.: Благовісник Верховного Архиєпископа Візантійсько-Українського (Греко-Руського) Обряду. Кастельґандольфо 1971, с. 45–48.

Повний оригінальний текст цього листа й український переклад див. там само, с. 51–55.

Вісті з Риму, вересень 1984, с. 4.

Вісті з Риму, жовтень 1984, Документація, 1.

Деякі факти в описі історії тексту “Споминів” подаються на підставі свідчень близьких співробітників патріярха Йосифа Сліпого: о. Івана Дацька, о. Івана Музички та владики Любомира Гузара.

Léeopold L. S. Braun. In Lubianka's Shadow: The Memoirs of an American Priest in Stalins Moscow, 1934–1945 / ред. G. M. Hamburg. Notre Dame 2006. Див., зокрема, вступ Ґарі М. Гамбурґа до споминів Леопольда Брауна, с. LII–LXX.

Мирослав Лабунька захистив свою докторську працю у 1978 р., а через 20 років на її основі видав книжку “Легенда про новгородський білий клобук”. Див.: М. Labunka. The Legend of the Novgorodian White Cowl. Munich 1998.

Спомини Патріярха Йосифа про своє село Заздрість // Духовна спадщина Патріярха Йосифа Сліпого і сучасні проблеми розвитку української науки та культури Львів / ред. А. Рудницький. Львів 2000, с. 53–73.

Див.: Giovanni Choma. Josyf Slipyj. Padre e confessore della Chiesa Ucraina martire. Città di Castello 1990 (український переклад: Іван Хома. Йосиф Сліпий. Отець та ісповідник Української мученицької Церкви. Рим 1992); Ivan Choma. Josyf Slipyj. “Vinctus Christi” et “defensor unitas”. Roma 1997; Ivan Choma. Josyf Slipyj. Milano 2001.

Владика Хома почав нумерацію сторінок щойно з другого зошита, і тому рукопис “Споминів” завершується 338 сторінкою, але потім він додав ще 49 сторінок першого зошита, так що в сумі вийшло 387 сторінок.

Перший зошит (49 сторінок) — охоплює дитячі роки Йосифа Сліпого; другий зошит (стор. 1-59) — гімназійні роки; третій зошит (стор. 60-114) — навчання в семінарії; четвертий зошит (стор. 115–183) — 1939–1944 роки (до смерти митрополита Шептицького); п’ятий зошит (стор. 184–252) — період судового процесу та етапів до 1950 року; шостий зошит (стор. 253–300) — роки ув’язнення до звільнення та переговорів у Москві у 1953 році; сьомий зошит (стор. 301–338) — 1953–1963 роки аж до остаточного звільнення.

Іван Хома помилково називає Йоганнеса Віллебрандса архиєпископом, тому, що ця замітка була написана після 1976 p., коли Віллебрандс вже отримав архиєпископську гідність. Йоганнес Ґерардус Марія Віллебрандс (Johannes Gerardus Maria Willebrands, 1909–2006), родом з Нідерландів, на час звільнення Йосифа Сліпого у 1963 р. ще не був архиєпископом, а тільки священиком, і виконував обов’язки секретаря Секретаріяту в справах християнської єдности (1960–1969). Віллебрандс був призначений титулярним єпископом Мауріяни і висвячений папою Павлом VI тільки в червні 1964 p.; у 1969 р. він став кардиналом-дияконом церкви свв. Косми і Дам’яна, а в 1975 — кардиналом-священиком церкви св. Себастіяна в катакомбах. У 1969–1989 pp. Віллебрандс очолював Секретаріят у справах християнської єдности, заступивши на цій посаді покійного кардинала Беа; у 1975–1983 pp. був архиєпископом Утрехта; у 1979–1989 — співголовою Міжнародної змішаної комісії з католицько-православного діялогу. У 1989 p., з досягненням 80-річного віку, пішов на пенсію. У 1997 р. переїхав до францісканського монастиря в м. Денекамп (Нідерланди), де й помер 2 серпня 2006 р. На час смерти він був найстаршим членом Колегії кардиналів.

Деякі зошити містять точну дату початку (або кінця) запису: перший зошит — 10 січня 1964 p.; другий зошит — 17 січня 1964 p.; четвертий зошит — 16 червня 1964 p.; сьомий зошит — 25 серпня 1964 р. Зошити, в яких відсутня дата, очевидно, є плавним продовженням попереднього зошита (без перерви в диктуванні), і тому, мабуть, владика Хома вважав зайвим зазначати дату.

Це останнє речення Іван Хома дописав олівцем пізніше, коли знайшовся перший машинопис.

Окрім згаданого вже фрагменту спогадів про родинне село (див. прим. 4 вище [у електронній версії — прим. 8. — Прим. верстальника]), див. також два невеличкі уривки зі “Споминів” про смерть Шептицького та про переговори радянської влади з митрополитом Йосифом Сліпим у 1960–1961 pp., опубліковані о. Іваном Гриньохом: Дві версії про смерть слуги Божого Андрея Шептицького // Літопис Голготи України, т. 2: Репресована Церква. Дрогобич 1994, с. 53–58; Спомини Патріярха Йосифа // там само, с. 139–153.

Замітка