Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

=

Звичайно, однією з причин було те, що інша сторона була одним із заступників директора Департаменту комплаєнсу.

.

Вони вдвох мовчали, коли власник готелю та обслуговуючий персонал повернулися на третій поверх.

= , ? .

Уважно оглянувши документ, що посвідчує особу в руках Пачеко, і зіставивши його з обличчям, власник готелю дістав ключі та відчинив двері. Він буркнув: «Як щось трапилося?» Нічого не було чутно.

,

Якби елітний готель був замішаний у справі про вбивство, це, безумовно, вплинуло б на його імідж і репутацію. Вони можуть навіть збанкрутувати.

.

Не хвилюйтеся занадто сильно. Можливо, це просто невелика проблема. Пачеко дружньо втішив його.

=

Я сподіваюся, що так. Нехай Богиня благословить мене. Власник готелю відвів руку і чотири рази постукав себе по грудях за годинниковою стрілкою, окреслюючи зірки.

, .

Потім він обережно відчинив двері.

,

У той момент інтер'єр кімнати немов з'єднався з навколишнім світом. Ледь вловимий запах крові наповнив повітря.

.

О, власник готелю помітив це і зміг лише вигуком висловити своє розчарування і страх.

.

Тільки таке середовище може зробити так, щоб оболонка, не забруднена кров'ю, мала запах крові Ця думка відразу промайнула в голові Бартона.

,

Тільки тоді він помітив, що меблі акуратно розставлена в кімнаті, а на килимі немає явних зморшок. Він контрастував із запахом крові.

? = =

Не здавалося, що сталася бійка Фатальний постріл? Хобі Бартона включало читання популярних романів, особливо тих, в яких поєднувалися вбивство і любов. Тому він мав досить багатий досвід у подібних ситуаціях.

=

І серед усіх авторів-бестселерів той, кого він любив найбільше, безсумнівно, був Форс Волл.

,

Спочатку той, хто купив кілька романів Форса Волла, був його дружиною. Одного разу Бартон прочитав одну з них і в підсумку був поглинений нею.

=

Звичайно, він не став би розкривати це перед дружиною. Він завжди використовував авторитетний тон, кажучи: «Такі романи неглибокі і нічого не варті». Вони підходять лише для того, щоб убити час.

=

Серед роздумів Бартона Пачеко одягнув пару білих рукавичок і зайшов до кімнати.

= , ?

Оглянувши місцевість, цей досвідчений адвокат підійшов до столу і взяв стос листів з витисненим на ній візерунком «Лавандовий замок». Він сказав власнику готелю та офіціанту: "Чи знаєте ви, скільки штук було спочатку?

Ми не поповнюємо їх щодня. Слуга подивився на свого начальника і заїкнувся.

=

Він намагався сказати, що після того, як гості, які жили в цій кімнаті, кілька разів змінювалися, він поняття не мав, скільки листів залишилося, коли Вернал переїхав.

Пачеко глузував і похитав головою. Він сказав Бартону, який стояв поруч з ним: «Ось чому цей світ потребує порядку і правил».

.

Якби вони використовували набір суворих правил, поповнюючи кількість літер до встановленого числа щоразу, коли клієнт оформляє замовлення, ми могли б використовувати це, щоб знайти деякі підказки.

=

Я не розумію, що ви маєте на увазі, – правдиво відповів Бартон.

.

Пачеко посміхнувся і сказав: «Простіше кажучи, тільки світло може викликати тіні».

=

Звичайно, достатня кількість хаосу також означає можливість.

.

Бартон кивнув головою і сказав: "Так, імператор Розелль якось сказав, що хаос - це сходи, які ведуть людину вгору.

Ніхто не знає, чи це він це сказав. У цьому світі занадто багато людей, які не наважуються прямо висловлювати свої погляди, тому вони можуть покладатися лише на імена інших, недбало відповів Пачеко.

, .

Потім він узяв чистий аркуш паперу вгорі і підніс його до сонячного світла, що проходило крізь скляні вікна.

Мені подобається мати справу з людьми, які недбалі. Пачеко раптом засміявся.

=

Сказавши це, він повернув лист у вихідне положення.

=

Наступної секунди він вийняв з кишені заточений олівець і легенько провів ним по паперу з листами.

Невдовзі сліди тексту Лоена з'являлися один за одним, утворюючи кілька розрізнених речень

Я став мішенню

На руїнах є сліди деяких релігійних ритуалів

Я забрав речі, що були на вівтарі

!

Воно мене побачило!

! ! .

Ні! Він завжди був поруч зі мною! .

=

Коли він писав ці кілька речень, археолог Вернал, здавалося, переживав потрясіння в настрої, тому він застосував багато сили, залишивши пером найочевидніші сліди.

1399 - 5/8

Володар таємниць - Глава 1399 - Повсякденне життя звичайної людини 5/8

1399 5/8

Розділ 1399 Повсякденне життя звичайної людини 5/8

Побачивши сліди на папері, Пачеко повернув голову і сказав Бартону: «Те, що станеться далі, буде досить складним». Я буду звертатися за допомогою до поліції.

.

А можна повернутися до фонду і чекати подальших допитів.

Бартон, який дивився на газету, не був розчарований. Натомість він відчув полегшення і квапливо кивнув.

.

Добре.

=

Прочитавши сліди, залишені Верналом, інтуїція Бартона підказала йому, що справа дуже небезпечна.

=

Для звичайної людини уникнення небезпеки було інстинктивним вибором.

= .

Звичайно, це було ще й тому, що Верналя можна було вважати лише одним із його звичайних друзів. Не варто було сильно ризикувати і вплутуватися в цю справу.

=

Відповівши, Бартон негайно розвернувся, пройшов повз власника готелю та обслуговуючого персоналу і вийшов на вулицю.

= ƒｏ.

Цього разу він не скористався громадським транспортом, а натомість сів у орендований вагон. ƒ .

Поїздка Бартона на вулицю розглядалася як особлива справа. Це було досить терміново, і за допомогою заступника директора Департаменту комплаєнсу, який би свідчив за нього, він міг пред'явити претензію щодо понесених витрат.

.

Різниця між витрачанням грошей фонду та використанням власної зарплати полягала у двох абсолютно різних відчуттях.

=

По дорозі Бартон дивився на краєвиди за вікном і не міг не думати про нинішнє становище Верналя.

?

Він ще живий?

Кімната наповнилася сильним крові

Сподіваюся, він ще живий. Нехай Господь благословить його.

, ?

Якщо він ще живий, то де він буде зараз?

Де

?

Чи може таке бути?

!

Там!

,

Поки його думки крутилися, Бартон раптом подумав про таку можливість. Він швидко наказав водієві автобуса змінити маршрут і вирушити додому.

=

Невдовзі він повернувся додому.

? .

Що сталося? Дружина Бартона підійшла до нього зі здивованим поглядом.

=

До обіду залишалося ще досить багато часу, не кажучи вже про те, щоб піти з роботи.

. ?

Бартон не зняв ні капелюха, ні куртки. Не відповідаючи на її запитання, він прямо запитав: чи був тут Вернал?